Нація « руської віри »
том наративу стало те, що традицію « давньої Русі » Володимирових нащадків тепер уособлювали не князі, а люди низького походження- козаки. За кілька років православні інтелектуали зображатимуть козацьке повстання 1630 року не як конфлікт між старою князівською Руссю та розбійниками незрозумілого походження, а як національно-релігійну боротьбу між поляками та Руссю, що її відтепер представляли козаки67.
Після появи « Протестації » один із чільних православних інтелектуалів того часу Касіян Сакович у « Віршах на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного »( 1622) майже слово в слово повторив тезу ієрархів про стародавнє походження козаків. У цій хвалебній оді Сагайдачному- козацькому гетьману, чия підтримка вможливила висвячення нової ієрархії,- Сакович не тільки згадує київських князів Олега та Володимира, а й змальовує козацтво як рицарський стан, що військовою службою здобув право на винагороду- « золоту вольність »:
Золотая вольность- так її називають. Доступити її всі пильне ся старають. Леч она не кождому может бити дана, Только тим, що боронять ойчизни і пана. Мензством її рицері в войнах доступують, Не грошми, але крв’ ю ся її докупують68.
Поняття свободи становило найвищу цінність для річпосполитської шляхти, тож Сакович прагнув зобразити козацтво як групу, чиї воєнні подвиги, історія та цінності підносили їх до шляхетського рівня. Тема рицарського статусу козаків та їхньої невіддільности від православ’ я знов і знов зринала в православних текстах того періоду. У творі « Еленх »( 1622; власне « Elenchus pism uszczypliwych przez zakonniki zgromadzenia Wileńskiego Św. Trójce wydanych...»- « Спростування образливих писань, виданих святотроїцькими ченцями віл енськими...) Мелетій Смотрицький назвав козаків « людом, вивченим у школі віри і в школі рицарського діла ». Далі він розвивав думку:
В них страх божий, велика вірність у вірі, а своєю військовою дисципліною й обережністю не уступлять вони й найпобожнішим, а мужністю своєю
67 Висвітлення повстання 1630 року у Львівському літописі розглянуто в моїй праці « Наливайкова віра », с. 182-184. 68 Див.: Касіян Сакович, « Вірші на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного », у кн.: Українська література XVII ст., укл. В. І. Крекотень, ред. О. В. Мишанич, Київ, 1987, с. 220-238, зокрема с. 221. Див. також: Плохій, Наливайкова віра, с. 220.
213