Шляхетська Русь
церкви коштом православної вважалося за порушення майнових прав православної шляхти. Ці доводи найпереконливіше виклав у промові перед Сеймом 1620 року один із волинських послів, чашник Лаврентій( Лаврин) Древинський, а також невідомі православні автори « Суплікації », оприлюдненої напередодні Сейму 1623 року59.
Найважливішим для нашого дослідження наслідком релігійної дискусії, яку спричинило відновлення 1620 року православної ієрархії, було уточнення поняття руської нації як не просто окремого утворення, а рівноправного партнера націй польської та литовської. В такому вигляді це поняття вперше з’ явилося в документах шляхетського походження, а далі розвинулось у творах православних інтелектуалів, зокрема найталановитішого з них- Мелетія Смотрицького. Аргументація православного табору, підлаштована під нову релігійну, політичну й етнокультурну ситуацію, спиралася на вельми « творчій » інтерпретації прав, що їх надав руським воєводствам( точніше, руській знаті цих воєводств) люблінський сейм 1569 року. Тепер права, закріплені за окремими воєводствами у складі Польщі, було використано для оборони прав православної церкви в усій Речі Посполитій вкупі з руськими землями Великого князівства. Хоча поняття руської нації як рівноправного партнера у складі Речі Посполитої вийшло з-під пера шляхти, православні автори, передусім Смотрицький, зробили все можли
59 « Суплікацію » републіковано у кн.: Документы, объясняющие историю западно-русского края и его отношения к России и Польше, С.-Петербург, 1865, с. 230-310, відтак у вид.: Z dziejów Ukrainy, с. lo o-m. Промова Древинського поширилася у рос. пер. 1795 року, вміщеному в: [ Н. Н. Бантыш-Каменский,] Историческое известие о возникшей в Польше Унии... 3-є изд., Вильна, 1864, с. 64-70; її польський оригінал зберігається у Відділі рукописів Національної бібліотеки України ім. Вернадського( рукописи колекції Лаври, 74, арк. 90- 91). Див. розлогі цитати з обох документів та аналіз їхнього змісту в кн.: Грушевський, Історія української літератури, т. VI, [ Літературний і культурно-національний рух першої половини XVII ст.], Київ, 1995, с. 201-207, 272-291; пор. також: Грушевський, Історія України-Руси, т. VII, с. 444-447, 497-498. Цілком укр. пер. промови Древинського див. у кн.: Історія України в документах і матеріалах, т. з, Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії( 1569-1654), уклали М. Н. Петровський і В. K. Путілов, Київ, 1941, с. 55-57 № 40, « 1620 рік. Промова Л. Деревинського на Варшавському сеймі »]; те саме у кн.: Тисяча років української суспільнополітичної думки: у 9 т., т. 2, кн. 2, Перша половина XVII ст., упоряд. В. Шевчук, ред. тому В. С. Коба, Київ, 2001, с. 314-325, або Україна: антологія пам’ яток державотворення X- X X ст.: у ю т., т. з, Битва за козацьку державу( ХУІ-ХУІІст.), упоряд., передм. та приміт. В. О. Шевчука, Київ, 2008, с. 77-80; український текст « Суплікації » у тлумаченні Валерія Шевчука, який атрибуїував її Древинському, див. у кн.: Тисяча років української суспільнополітичної думки: у 9 т., т. 2, кн. 2, с. 314- 325; те саме у кн.: Україна: антологія пам’ яток державотворення Х-Х Х ст.: у ю т., т. 3, с. 117-130.
207