Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Seite 220

Шляхетська Русь
Шляхетська Русь
Поняття руського народу-нації, що опинилося в центрі пуб­
лічного дискурсу внаслідок Берестейської унії, стало об’єктом претензій
з боку не тільки різних релігійних, а й с о ц і а л ь н и х груп, зокрема князів,
шляхти, духівництва та містян. Усі вони виступали від імені Русі й проголо­
шували себе оборонцями руської нації.
Князівська концепція Русі, що до її опрацювання доклались і польські
інтелектуали, за іронією долі вповні затріюмфувала саме тоді, коли най-
могутніша династія руських князів - Острозькі - майже повністю вимер­
ла, а інші роди не тільки змінили віру, але й великою мірою позбулися
колишньої влади, а отже, й упливу на подальший розвиток Русі. Польські
панегіристи не знітилися від зречення князями православ’я, яке тісно
пов’язувалося з Руссю54. Навпаки, польсько-католицьким ученим стало ще
легше присвоювати руську історію і територію як інтеґральні частини шир­
шої річпосполитської ідентичности, яка охоплювала поляків, литовців та
русинів. Польські письменники початку XVII століття пишалися руським
минулим своїх патронів і нерозривно пов’язували себе та їх із руською регі­
ональною ідентичністю. Вони виславляли своїх князівських покровителів,
виводячи їхній родовід од стародавніх київських князів. Приміром, пане­
гірист Себастян Слешковський пов’язав останнього з Острозьких - като­
лика на ім’я Януш - із Русом, братом Леха й Чеха, та Києм - леґендарним
засновником Києва (1612)55. Ян Домбровський, автор поеми «Сатоепае
ВогувШепідев» («Дніпрові камени» або ж «Дніпрові музи»), написаної,
щоб ознайомити новопризначеного в Київ католицького єпископа з ба­
гатствами руської історії і традиції, навіть похвалив Януша за відмову від
православ’я56. Також він не забув згадати про те, що тодішній київський
54 Серед князівських родів частка міжконфесійних шлюбів знизилася десь із 50% за 1540-
1615 роки до 29% в 1616-1650 роках. Станом на 1616 рік більшість князівських родів відмови­
лася від православ’я і надалі одружувалася в межах свого нового віросповідання (переважно
католицтва). На той час конфесіоналізація релігійного життя Речі Посполитої зайшла на­
стільки далеко, що міжконфесійні шлюби та родини стали винятком із загального правила.
Ці процеси зменшили частоту міжконфесійних шлюбів не тільки серед князів, а й серед русь­
кої шляхти загалом. Згідно з підрахунками Яковенко, частина мішаних шлюбів знизилася з
16% (1581-1615) до 12% (1616-1650) (Яковенко, «Релігійні конверсії», с. 36).
55 Див.: Наталя Яковенко, «Латина на службі києво-руської історії (Сатоепае Borysthenides,
1620 рік)», у її ж: Паралельний світ, с. 270-295, зокрема с. 293.
56 Ioannes Dąbrowski, Сатоепае Borysthenides, seufelicis ad episcopalem sedem Chioviensem
ingressus... domini Boguslai Radoszowski Воха, a Siemikovice... gratulatio, s. 1 . e. a. [Fastoviae,
205