5- Творення руської нації
стосовували на позначення як церкви, так і національної спільноти, охоплюючи ним усі соціяльні верстви руського суспільства. Руська ідентичність цього періоду, як і образ Русі в Речі Посполитій загалом, набувала виразних етноконфесійних ознак. Зрештою, Скарґа звертався до руських народів, а не до православних. Та сама категорія посідала центральне місце в « Ключі царства небесного » Герасима Смотрицького. В тогочасних судових справах православних священиків послідовно йменовано русинами, тоді як католицьких- поляками46. Польсько-католицький противник унії Ян Щасний Гербурт( русин за регіональною ідентичністю) засвідчив зв’ язок між руською національністю та релігією в 1613 році, звинувативши ворогів православ’ я у тому, що ті хочуть, аби « Русі не було в Русі » 47.
Інтереси Русі стали козирем у полеміці, що розпочалася вслід за укладенням Берестейської унії. Протиборчі табори обґрунтовували свої позиції та дії тим, що вони обстоюють інтереси руської нації(« руського народу »), яку вони чітко відрізняли від польської нації(« naród polski ») за релігійним, культурним та мовним критеріями. Дискусії довкола унії також спричинилися до закріплення вже й без того наявного розмежування між річпосполитською Руссю та Московією, а також між їхніми версіями православ’ я. Тенденція означувати себе як частину ширшої Русі( до якої входила і Московія) помалу занепала, бо релігійне поле бою для всіх причетних сторін відтоді означувалося межами Київської митрополії. В антиуніятських посланнях, які православний полеміст Іван Вишенський писав із гори Афон у Греції православним мешканцям « лядської землі », українські та білоруські землі йменувалися Малою Руссю48. Цей давній грецький термін, попервах уживаний на позначення Галицької митрополії, відтак дав назву й ідентичність православному населенню Речі Посполитої в ширшому світі Slavia Orthodoxa. Поняття Малої Русі не тільки перетинало до-люблінський кордон між Києвом та Львовом, але й усувало перепону між руським населенням Польського королівства та Великого князівства
46 Див. згадку про судову справу 1585 року в: Яковенко, « Релігійні конверсії », с. 35. 47 Див.: Jan Szczęsny Herburt, Zdanie o narodzie Ruskim, перевидано в: Z dziejów Ukrainy, red. Wacław Lipiński, Kijów-Kraków, 1912, c. 92-96; український переклад Валерія Шевчука: Ян Щасний-Гербурт, « Розмисел про народ руський », у кн.: Українські гуманісти епохи Відродження, ч. 2, с. 173-177, зокрема с. 173. Тієї самої формули вжито в промові католицького князя Кшиштофа Збаразького в оборону православної церкви, виголошеній на сеймі 1623 року( Яковенко, « Релігійні конверсії », с. 46). 48Див.: Іван Вишенський, « Книжка », у кн.: Українська література XIV— XVI ст., с. 306- 368, зокрема с. 306-307,333-337-
2 0 2