Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 211
5 - Творення руської нації
ґіоналізм30. Однак Люблінська унія поставила клан Острозьких та решту
князівських родів Волині перед новим викликом: потрібно було злеґіти-
мізувати свою неформальну владу над клієнтами з лав дрібної шляхти, які
тепер отримали рівний із князями правовий статус. Також потрібно було
обґрунтувати свою часту непокору королю та панівну роль в українських
землях на схід од Волині.
Як уже знаємо, до Люблінської унії серед руських еліт Великого кня
зівства переважав локальний рівень ідентичности. Тож волинські еліти
середини XVI століття бачили себе насамперед волинянами, хоча цілком
усвідомлювали свою належність до ширшої руської спільноти. Волинський
шляхтич Василь Загоровський, пишучи 1577 року в татарському полоні за
повіт, закликав дітей учитися руської грамоти, не зрікатися руської мови
й традицій, а також грецького релігійного обряду, але передусім показу
вав себе вірним сином Волині, територія якої визначала його чільні соці-
яльно-економічні зв’язки та інтереси31. А коли наступного року на волин
ській батьківщині Загоровського вийшла друком руська граматика (т. зв.
«Острозька Азбука», або «Читанка» Івана Федорова), то у вступі до неї міс
це її видання - Острог - було названо просто містом на Волині, без жодних
згадок про Русь, Польське королівство чи Річ Посполиту32. Локальна іден
тичність брала гору і далі.
Втім, така ситуація не тривала довго, як можна судити з першого пов
ного друкованого видання Біблії слов’янською мовою, що побачило світ
у тому самому Острозі з і н і ц і а т и в и к н я з я Острозького протягом 1580-
1581 років. У вступі до Біблії Острог знову названо містом на Волині, але
у виданні виразно проглядають і ознаки набагато ширшої ідентичности.
З того-таки вступу випливає, що гурток учених, який зібрався при князі
Острозькому, вбачав у своєму покровителі не просто волинського магна
та, а спадкоємця київських Рюриковичів і законного правителя Русі. Це
була стрімка зміна супроти панегіриків його знаменитому батькові, героєві
Орші. Якщо Острозького-батька вихваляли за службу своєму панові - коро
лю польському і великому князеві литовському Зиґмунту І, то Острозького-
сина славили як захисника православної церкви, а отже, продовжувача
30 Про реґіоналізм в українських землях Речі Посполитої див.: Sysyn, Between Poland and the
Ukraine, c. 21-22.
31 Текст заповіту див.: Українська література XIV-XVI ст., ред. В. Л. Микитась, Київ, 1988,
с. 167-184.
32 Текст вступу до «Читанки» 1578 року див.: Українська література XIV-XV! ст., с. 199;
пор. у факсимільному вид.: Азбука Ивана Федорова, 1578, Москва, 1983, т. і, с. 1-2.
196