Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

Рух на схід Рух на схід Люблінська унія поставила польські політичні еліти Русь кого та інших воєводств у нову ситуацію. їм довелося переглянути свою ідентичність (передусім у Руському воєводстві) щодо нових руських во лодінь Польського королівства та руських земель Великого князівства, які хоч і зберігали автономію, але політично ставали суттєво ближчими до Польщі, ніж раніше. Виникало питання: чи пошириться сформована у Руському воєводстві ідентичність на руські землі Королівства та цілої Речі Посполитої, а чи залишиться винятково ознакою цього воєводства, тоді як решта руських земель і далі вживатимуть щодо себе власні регіональні йменування? Попервах польські політичні та релігійні еліти віддавали пе ревагу другому варіянту. Як написав 1573 року майбутній католицький ар- хиєпископ Львова Ян Димітр Соліковський, «у спільному королівстві жили поляк, литвин, прусак, русак, мазур, жмуд, лівонець, підлях, волинянин і киянин»20. Отже, 1573 року назвою «русаки» далі позначали лише населен ня Руського воєводства. Проте невдовзі вона пошириться на інші руські те риторії, зокрема на Волинь і Київщину. Торували шлях цим змінам ті, кому доводилося мати до діла з такими властивостями руського суспільства, як релігія та звичаї, що переступали регіональні кордони. Під цим оглядом промовистою є зміна територіяльного виміру планів щодо об’єднання Католицької та Православної церков, які почали розроб лятися напередодні Люблінської унії. Ідею церковного об’єднання вперше висловив Бенедикт Гербест, - подібно до Оріховського, католик із Руського воєводства. Цей випускник Краківської академії, відвідавши батьківщину в 1566 році, мав при цьому розлогі бесіди з представниками католицько го, православного та вірменського духівництв. Рік потому він видав кни жечку «Опис дороги», в якій обстоював ідею об’єднання двох церков як розв’язання кризи, породженої наступом Реформації: «А що Німці від Петра Римського відступилися, яко в Індіях, тако же й у нашій Русі, то най би Господь Бог з нами Русь об’єднав»21. Гербест писав передусім про Руське 20 Цит. за: Tazbir, Kultura szlachecka w Polsce, s. 101. 21 Benedykt Herbest, «Wypisanie drogi», у кн.: Michał Wiszniewski, Historia literatury polskiej, т. VII, Kraków, 1845, c. 569-581, зокрема с. 579. Пор. також републікацію у вид.: Пам'ятки полемічного письменства кінця XVI і поч. XVII в. = Monumenta litterarum polemicarum exeuntxs saec. XVI et ineuntis saec. XVII, видав др. Кирило Студинський, т. І, Львів, 1906, с. 1-12 С Пам'ятки українсько-руської мови і літератури, т. V). Про Гербеста див.: Олександер Сушко, «Предтеча церковної унії 1596 р. Бенедикт Гербест», Записки Наукового товари ства імені Шевченка 53 (1903), с. 1-71; 55 (1903), с. 72-125; 6і (1904), с. 126-177. 191

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Seite 206