5. Творення руської нації
належу до скитського народу [ надії ] і до руської нації [ народу ]». Проте в певному сенсі я сарматської [ нації ], бо Русь- моя вітчизна [ patria ]- лежить у європейській Сарматії » 13. Польською мовою Оріховський називав себе і русином, і поляком, використовуючи термін « patria » як щодо Русі, так і щодо Польщі, тим самим засвідчуючи важливість обох складників своєї ідентичности. Який же був зв’ язок між ними? Алтоен стверджує, що Оріховський частіше покликався на свою руську, ніж на польську ідентичність, до якої вдавався, перебуваючи за кордоном або звертаючись до польської шляхти та її потреб загалом. Його польськість полягала в належності до польської шляхти й утілювалася в гербі, успадкованому від польських предків. Роксоланом, себто русином, Оріховський вважав себе у тому розумінні, що його предки і прізвище були частиною руської історії та життя. Алтоен вважає, що фраза « gente Roxolanus, natione vero Polonus », яку він знайшов у творах Оріховського, означає « русин за національністю, але заразом поляк із походження » 14.
З яких головних компонентів складалася руська ідентичність Оріховського? Чи вона нав’ язувалася до території? Чи визначалася( а якщо так, то якою мірою) віросповіданням, мовою, культурою, суспільним статусом? Під цим оглядом багато що розкриває розлогий лист Оріховського до папського нунція в Польщі Джовані Франческа Комендоні від ю грудня 1564 року. В ньому Оріховський як свою вітчизну вказує Русь( а не Польщу), обмежуючи її терени схилами Карпат уздовж Дністра, з чого цілком певно виглядає, що його patria сяк-так збігається із кордонами Руського воєводства15. Згідно
13 «[ S ] um gente Scytha, natione Ruthena, utroque autem modo Sarmata, quod ea Russia, quae mihi patria est, in Sarmatia Europae sit posita »; цит. за: Althoen, « That Noble Quest », c. 123; nop. його ж, « Natione Polonus and the Naród Szlachecki », c. 493; див. також: Humanizm i Reformacja w Polsce: Wybór źródeł dla ćwiczeń uniwersyteckich, wydali Ignacy Chrzanowski i Stanisław Kot, Lwów, 1927, c. 328; укр. пер. Володимира Литвинова див.: « Станіслава Оріховського Рутенця супліка до найвищого понтифіка Юлія III про схвалення взятого шлюбу » у кн.: Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у двох частинах, відп. ред. В. М. Нічик, ч. і, Київ,
1995. с. 224-254, зокрема с. 228: « Родом я зі скіфського племені, рутенського народу. В обох випадках також сармат, тому що Руссія, моя батьківщина, лежить у європейській частині Сарматії ». 14Althoen, « Natione Polonus and the Naród Szlachecki », c. 499-504. 15 « Roxolania patria est mihi, ad flumen Tyram, Dnestrum vocant accolae, Carpatho monti subiecta, qui Sarmatiam ab Ungaria iugis perpetuis dividit »( Stamislaus Orzechowski Ioanni Francisco Commendone Episcipo Zacynthi, Nuncio Apostolico, 10 X II1564). Латинський оригінал листа опубліковано у вид: Orichoviana. Opera inedita et epistulae Stanislai Orzechowski, 1543-1566, edidit Dr. Ioseph Korzeniowski, Cracoviae, 1891 [ Biblijoteka pisarzów polskich, № 19 ], c. 587-604,
1 8 8