Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

Gente Ruthenus, natione Polonus приклад виказують вплив Реформації на мобілізацію й трансформацію ет- нонаціональних ідентичностей у Польському королівстві напередодні по глинення ним Великого князівства Литовського. Син батька-католика та православної матері й уродженець Перемищини, що входила до складу Руського воєводства, молодий шляхтич Оріховський чотирнадцяти років вступає до Віденського університету (1527). Із Відня, тікаючи від наступу османських військ, він 1529 року перебирається до Вітенберґа, де опиня ється серед студентів Лютера та Меланхтона і переймає їхні погляди. Потім навідується до Рима, де захоплюється аргументами на захист католицько го вчення, що їх висунув кардинал Ґаспаро Контарині, а по трьох роках у науці в кардинала Джироламо Ґінучі 1543 року повертається на Галичину переконаним католиком, не визнавши тільки принцип целібату: тут він і далі дотримується Лютерового вчення і рішуче обстоює ідею одруженого духівництва, вказуючи на існування такої традиції в Руській (православ ній) та Вірменській церквах. Ставши за наполяганням батька ксьондзом, одружується наперекір своєму єпископові. Як наслідок, Оріховського по збавляють духовного сану і навіть відлучають від церкви. Тільки підтримка з боку галицьких шляхтичів рятує його від конфіскації маєтности. Згодом церковна влада відновить Оріховського в сані священика, але шлюбу його Рим так і не визнає12. Оріховський був одним із найпродуктивніших публіцистів свого часу. Чимало його творів присвячено двом темам: питанню целібату та потре бі боронити Річ Посполиту від османської загрози. Позицію Оріховського щодо обох тем зумовлював його власний досвід. У першому випадку част кове русько-православне походження (його дід по матері був православним священиком) творило підґрунтя для обстоювання інституту одруженого духівництва, захищаючи від звинувачень у причетності до Лютерової «єре сі». У другому випадку належність до шляхетського стану Руського воєвод ства, що було уразливішим перед кримськими та османськими нападами за будь-який польський регіон, наділяла його моральним правом вимага ти безпосереднього залучення цілого королівства до боротьби з Портою. Захищаючи такі позиції, Оріховський залишив численні прояви своєї руської ідентичности. Найчастіше він підписував свої твори як «Stanisław Orzechowski Roxolanus», - останнє слово правило за синонім слова «ру син». Ось як він атестує себе у «супліці» 1551 року до папи Юлія III: «Я 12 Свій життєпис Оріховський виклав 1564 року в листі до Джовані Франческа Комендоні, про що докладніше далі.

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | страница 202