5- Творення руської нації
численні прояви масової солідарности шляхетських еліт, яка переступала етнічні та релігійні межі, і Люблінська унія є одним із найвідоміших прикладів цього. Проте горизонтальні зв’ язки такого штибу часто розривалися, натомість у різних етнокультурних спільнотах виникали вертикальні зв’ язки між суспільними станами. В руському суспільстві цей процес, набравши прискорення напередодні Берестейської унії, розтягнувся відтак на десятиліття. З огляду на це, постає питання: чи справді в Речі Посполитій ХУІ-ХУІІ століть існувала польська « шляхетська нація »? А чи не є вона зручним винаходом пізніших часів?
Дейвід Алтоен недавно довів, що образ польської « шляхетської нації » справді з’ явився в модерну епоху. Його дослідження показує, що поляки XVI століття уявляли свою націю( та й решту націй узагалі) як мовно-культурні, а не політичні об’ єднання. До того ж вони не вважали, ніби право на участь у житті нації має тільки шляхта, принаймні не висловлювали такого погляду до настання модерних часів. Те, що шляхта величала себе « шляхетською нацією », було наслідком незґрабного перекладу латинської фрази, яка означала « шляхетне походження » і не мала нічого спільного з поняттям « нація ». А що стосується здогадної лояльности шляхтичів своїй « шляхетській нації » на противагу лояльності до нації етнолінґвістичної, то ця теза, стверджує Алтоен, була виплодом польської думки XIX століття і ніяк не відбивала ієрархії ідентичностей, яких дотримувалися ранньомодерні еліти польсько-литовської Речі Посполитої. Алтоенове дослідження не просто деконструює низку історичних мітів, а й показує, що їх створили, аби посприяти утворенню « великої » польської нації в XIX столітті5. У світлі нових досліджень на особливу увагу заслуговують давніші праці Юзефа Анджея Ґеровського. Він першим сконцептуалізував Річ Посполиту не як державу однієї( польської) чи двох( польської та литовської) націй, а як політичну спільноту багатьох націй6. Дослідження, що їх в останні десятиріччя провели Франк Сисин та Дейвід Фрик у Північній Америці і Тереза Хинчевська-Генель та Мирослав Чех у Польщі, також розхитали усталену візію ранньомодерної національної ідентичности у польсько-литовській
5Див.: David Althoen, « Natione Polonus and the Naród Szlachecki: Two Myths of National Identity and Noble Solidarity », Zeitschrift fur Ostmitteleuropa-Forschung 52, № 4( 2003), c. 475-508. Пор. його ж: That Noble Quest: From True Nobility to Enlightened Society in the Polish- Lithuanian Commonwealth, 1550-1830, Ph. D. dissertation, University of Michigan, 2001. 6 Див. збірку, присвячену його пам’ яті: Rzeczpospolita wielu narodów i jej tradycje, pod red. Andrzeja K. Link-Lenczowskiego, Mariusza Markiewicza, Kraków, 1999.
184