Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Seite 198

Чи існувала польська шляхетська нація?
то яка це нація? Снайдер стверджує, що 1569 рік - «час створення ранньо-
модерної польської нації», і пояснює цей термін так:
Нацією Речі Посполитої була її шляхта: католицька, православна й протес­
тантська. Об’єднані спільними політичними та громадянськими правами
шляхтичі польського, литовського та східнослов’янського походження ви­
значали себе, латиною чи польською мовою, як належних до «польської
нації». Для них було цілком зрозумілим і природним, що мови держави,
приватних розмов, літератури та літургії є мовами різними. Після поділів
Речі Посполитої у XVIII ст. імперіями-суперниками деякі патріоти почали
асоціювати націю з народом, а національність - з народною мовою3.
Думку про те, що в польсько-литовській Речі Посполитій існувала
«шляхетська нація», яка переступала етнічні та релігійні розмежування,
не було винайдено на Заході. Її популяризувала в повоєнній Польщі група
науковців, до якої належали Станіслав Кот і Януш Тазбір - два видатні до­
слідники ранньомодерної польської історії. Поширена на Заході завдяки
численним працям Анджея Валіцького - чільного фахівця з польської та
російської інтелектуальної історії4, в історіографії XX століття вона стала
основою для трактування польського історичного досвіду як унікального
для європейської історії, позаяк ішлося про формування громадянської на­
ції в Европі задовго до початку Нового часу. Згідно з поглядами цієї школи,
Річ Посполита була колискою демократії (хай навіть обмеженої шляхет­
ським станом), громадянського патріотизму та виняткової толерантносте.
Втім, не всі ці твердження узгоджуються з історичними фактами.
Поняття польської «шляхетської нації», поза сумнівом, - корис­
на аналітична модель, яка увиразнює характер політичної системи Речі
Посполитої, враховує монополію шляхти на участь у політичному житті та
наголошує рівність членів шляхетського стану безвідносно до етнокультур­
ного походження. Проте ця модель недобачає - власне, нехтує - розвиток
етнокультурних ідентичностей у багатоетнічній державі, а саме в ньому
полягає головна причина історичних бід Речі Посполитої після повстан­
ня Хмельницького. В історії Речі Посполитої, безперечно, можна знайти
3 Там само, с. 2, і (укр. пер.: с. 17,15).
4 Останній виклад поглядів Януша Тазбіра на це питання див.: Janusz Tazbir, Kultura szla­
checka w Polsce. Rozkwit - upadek - relikty, Poznań, 2002, c. 87-105 («Świadomość narodowa
szlachty»). Див. також: Andrzej Walicki, The Enlightenment and the Birth of Modern Nationhood:
Polish Political Thought from Noble Republicanism to Tadeusz Kościuszko, transl. Emma Harris,
Notre Dame, Ind., 1989.
183