Русь проти Литви
лежить до Руської землі і має одну з Московією релігію, а й не вбачав нічого поганого у діях Івана Грізного та його предків. Автор особливо вихваляв царя: « от бога первопрестольный християнский царь во вся четыре конца вселенныя, совершенныя его ради святыя християнския въры хранящего и тверде сию держати и хранити непорочне и повелевающего » 80. Автор « Повести » розглядав оборону Пскова як захист православної християнської віри царем, на якого нападав безбожний « люторский король ».
Чи справді оборонцям Пскова йшлося саме про віру, питання дискусійне. Випадок Смоленська, який Московія здобула на початку XVI століття( до цієї теми звернувся свого часу Міхаіл Кром), показує роль економічних і соціяльних чинників, які спонукали міське населення колишніх « литовських » міст приймати владу московського царя81. Твір про оборону Пскова дає нам змогу ліпше зрозуміти якщо не мотиви оборонців, то дискурсивні стратегії книжників XVI століття, спрямовані на зміну лояльностей та ідентичностей.
Анонімний автор зображував псковський конфлікт як протистояння Руської землі на чолі з российским царем і Литовською землею на чолі з « литовським королем » Стефаном Баторієм( що його в « Повести » часом називано польським) 82. Псков, згідно з анонімним автором, належав до Руської землі і царської вотчини, а його захисники були готові померти « от литовских рукъ ». «... Не предадим государя нашего града Пскова,- писав автор,- польскому королю Степану » 83. Автор « Повісти » не лише не розрізняє Литву і Польське королівство, називаючи Річ Посполиту та її правителя Литовською землею і литовським королем, а й не розрізняє « литовських » і руських воїнів в армії Баторія. Всі нападники без розбору були для нього литовцями і однаково уособлювали сили зла, що й не дивно для людини, яка очевидно пережила облогу, але не мала безпосередніх контактів із ворогом.
Авторське трактування тем, пов’ язаних із руськими землями Великого князівства Литовського, до певної міри пояснює його етнокультурну глухоту. У « Повісті » є дві згадки про місто Полоцьк, під цим оглядом дуже промовисті. У першій сказано, що Полоцьк- колишнє литовське місто, яке
І 80 « Повесть о прихожении Стефана Батория на град Псков », с. 400. 81 Див.: Михаил Кром, « Местное самосознание и централизованное государство: Смоленск в XVI веке », у кн.: Die Geschichte Rufilands, с. 128-136. 82Баторія також названо « литовским начальником » « окаяннаго » и « всегорделиваго языка »( народу): « Повесть о прихожении Стефана Батория на град Псков », с. 444. 83 Там само, с. 448.
13-15-569