Русь проти Литви
Русь проти Литви
У Лівонській війні( 1558-1583) на боці Литви воювало багато руських загонів, зокрема вперше брав участь у міжнародному конфлікті реєстровий загін запорозьких козаків. Отже, ця війна давала московитам унікальну нагоду виразити свої думки і почуття щодо етнічних і релігійних родичів по той бік кордону. Вони могли засуджувати литовську Русь за напад на Московію або пробувати заручитися її підтримкою і перетворити на « п’ яту колону » у війні проти католицької польсько-литовської держави. Парадокс( звісно, з погляду сучасного дослідника) полягав у тому, що ми не бачимо жодної спроби московських стратегів чи книжників скористатися такою нагодою. Дискурс, вибраний московською стороною на переговорах із Великим князівством, обертається майже винятково довкола патримоніальних і династичних прав царя70.
Брак уваги до литовської( з 1569 року польсько-литовської) Русі в офіційних документах і літературних творах, дотичних до Лівонської війни, виглядає справжньою аномалією, якщо взяти до уваги численні згадки у тих самих документах про київське коріння московської династії і церкви. Листи Івана Грізного до Стефана Баторія, в яких цар зазначає, що походить із династії Рюриковичів, а отже, має перевагу перед вибраним королем; чи « Великие Минеи Четьи » митрополита Макарія зі статтями про святих Михайла і Федора Чернігівських, убитих за наказом Батия, що наголошували загальноруський момент антитатарського опору; чи « Казанская история »(« История о Казанском царстве »), де київське коріння Івана Грізного служить виправданням завоюванню ханату71,- хоч який текст візьми, всі вони свідчать про беззаперечну важливість київської спадщини для самоідентифікації московських еліт. Схоже, що « нове відкриття » Києва московськими книжниками наприкінці XV століття та інкорпорація київської історії в офіційну генеалогію московських правителів у перші десятиліття XVI століття у другій половині цього століття стали нев и лучним складником мос
70Див,: Филюшкин, « Вглядываясь в осколки разбитого зеркала ». 71 Див.: « Послание польскому королю Стефану Баторию 1579 года », с. 176; « Из Великих минеи четьих Макария », Памятники литературы древней Руси, т. 8, с. 478-549, зокрема с. 484-488, 496, 524; див. також електронну версію в: БЛДР, т. 12: www. pushkinskijdom. ru / Бе £ аи11:. а8рх? 1а1^ = 9890; « История о Казанском царстве », у кн.: Хрестоматия по древней русской литературе, с. 276-285, зокрема с. 278; електронну версію див. у: БЛДР, т. ю, XVI век: www. pushkinskijdom. ru / Default. aspx? tabid = 5l48(« Казанская история »); пор. факсиміле рукописної книги XVII століття на сайті бібліотеки Московської духовної академії: Ьїїр:// 0М. 8І8І. ги / тапи8сгірІ8 / п^іит. р ] ір? с0І = 5 & тапи8сгірІ = 2048з^еА1е = 204-0005.
165