4- Піднесення Московії
ня присяги( на думку царя, неприпустиме навіть у мусульманських краях: « и в бесерменскихъ государьствахъ тово не ведетца, чтоб роту и правду переступити »), і коли закликає не проливати невинну християнську кров для « гордости и корысти », і коли закидає королю, що, не припиняючи війни та виснажуючи як Руську землю, так і Литву, той віддає християнство на поталу бесерменом61.
Ставленням до « невірних » мусульман властиве Іванові IV почуття релігійної вищости не вичерпувалося. Іноді важко позбутися враження, що він і Стефана Баторія мав не зовсім за християнина. 1579 року Іван писав до нього: « А ил еси в державе бесерменской, а вера латынская- полухристиянство, а паны твое въруют иконоборную ереси люторскую. А ныне слышимъ, что в твоей земли ариянская вера начинается явно » 62. Тут ми бачимо згадки про мусульманську віру османців, васалом яких був Семигород( Трансильванія), батьківщина Баторія; нападки на католицизм; закид на адресу протестантських громад і паралель із ранніми християнськими єресями. Звісно, в Московії не самий лише Іван Грізний уважав інші конфесії « недохристиянськими » або й відверто єретичними. Автор « Повести о прихожении Стефана Батория на град Псков » назвав Баторія « литовский безбожный король » і протиставляв йому православного царя Івана Грізного63. За обставин переможної війни ганити ворога було легко, але коли фортуна відвернулася від Московії, як-от 1581 року, офіційна риторика істотно пом’ якшувалася. Щойно Іван IV вирішив розіграти антиосманську і антимусульманську карту, щоб заручитися підтримкою папи і припинити війну з литовцями, його риторика змінились. Іван спробував переконати Баторія, що він сам і московська держава толерантні у релігійному плані. Цар навіть натякнув, що « латинська » та « грецька » віри можуть бути одним і тим самим.
61 Див.: « Послание польскому королю Стефану Баторию 1581 года », у кн.: Послания Ивана Грозного, подг. текста Д. С. Лихачева и Я. С. Лурье под ред. В. П. Адриановой-Перетц, Москва, 1951, с. 213-238, зокрема с. 217, 229, 232; пор.: Памятники литературы Древней Руси, т. 8: Вторая половина XVI века, сост.: Л. А. Дмитриев, Д. С. Лихачев, Москва, 1986, с. 180-217, зокрема с. 186, 204, 208; див. також: БЛДР, т. її, XVI век, Москва, 2001( електронна версія: http:// lib. pushkinskijdoпl. пl / Default. aspx? tabid = 9l2l). 62 Див.: « Послание польскому королю Стефану Баторию 1579 года », у кн.: Памятники литературы Древней Руси, т. 8, с. 174-179, зокрема с. 174; див. також: БЛДР, т. и( ЬПр:// ИЬ. ри8Ькіп8ку^ш. ги / Ве £ аик. а8рх? ІаЬій = 9і2о). 63 « Повесть о прихожении Стефана Батория на град Псков », Памятники литературы Древней Руси, т. 8, с. 400-477, зокрема с. 423, 424; див. також Воинские повести Древней Руси, сост. Н. В. Понырко, Ленинград, 1985, с. 298-345, зокрема с. 312.
1б2