Парадокси нового Єрусалима
православне завзяття, з яким духівництво та світські слуги Івана Грізного нападалися на мусульманську віру захисників Казані. Судячи зі спрямованого на « невірних » татар релігійного шалу, московська церква, позбувшись візантійського контролю та ханської залежносте, не тільки відновила весь антиязичницький арсенал середньовічних полемістів, а й істотно його збагатила. Послання митрополита Макарія напередодні казанського походу, а також відповідні сторінки московських літописів сповнено посиланнями на вічну боротьбу християнства та ісламу. В одному з літописів, укладеному при дворі царя, сказано:
И Божіею милостію и православнаго царя Ивана Василіевича великою върою, по его желанію сердечному, предаде ему Господь Богь безбожныхъ Татаръ Казаньскыхъ, и безсерьменьскую ихъ въру благочестивый государь разори и мизгити ихъ разъсыпа и попра и мрачныя ихъ мъста своимъ благочесиемъ просвети и Божіа церкви воздвигну й православіе устрой и архіепископію и многое священьство по церквамъ учини своею върою желанною Божіа любве59.
Літописець не перебільшував. У Казані справді відкрили архиєпископську катедру, і колишні християнські підданці ханів Золотої Орди, забувши про релігійну толерантність своїх колишніх правителів, заходилися брутально навертати їхніх нащадків у православ’ я. В цьому Монгольська імперія напевно не була взірцем державного будівництва для московських царів: довгий час їх явно спокушала модель одноконфесійної держави, а не багатоетнічної імперії. В листі 1556 року новому архиепископу казанському Ґурію Іван Грізний писав, що навернення нехристиян- це священний обов’ язок церкви60. Тема всехристиянської боротьби проти ісламу фігурує і в листуванні Івана Грізного з польським королем Стефаном Баторієм, головним царевим ворогом у Лівонській війні. В посланні 1581 року Іван постійно звертається до теми мусульман,- і коли картає Баторія за порушен
59ПСРЛ, т. 13, Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью, 3-є изд., Москва, 2000, [ ч. і ], с. 251; пор. 1-е вид. у двох частинах: Москва, 1904 і 2-ге вид.: Патриаршая или Никоновская летопись, Москва, 1965( англ. пер. наведено за: Pelenski, « Muscovite Imperial Claims to the Kazan Khanate », c. 196). 60 Див.: Продолженіе Древней Россійской Вивліофики, ч. V( С.-Петербург, 1789); пор.: « Память Архієпископу Гурью Казанскому и Свіяжскому », Акты, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографической экспедициею Императорской Академии наук [ ААЭ ], т. I, № 241, С.-Петербург, 1836, с. 259-261. Про нехристиян у ранньомодерній Росії див.: Khodarkovsky, « Four Degrees of Separation », c. 258.
l6l