Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 175

Парадокси нового Єрусалима
часних істориків, які наголошують важливість цієї теорії, виводять її з пос­
лання псковського старця, іґумена Філофея до великого князя Васілія III
із закликом захистити справжнє християнство від єресі. Перші два Рими
(власне Вічне місто і Константинополь) упали жертвами єресі, доводив Фі-
лофей, тому Москва (третій Рим) має боронити себе і справжню віру, бо
четвертого Рима вже не буде. Філофеєві арґументи перебували в річищі
концепції, згідно з якою московські князі є нащадками візантійських імпе­
раторів, яку утверджувала не лише Мономахова леґенда, а і згадуваний уже
шлюб Івана III із Софією Палеолог. У цій перспективі Московія поставала
твердинею істинного християнства, а на плечі московських князів лягала
особлива відповідальність за обстоювання віри53. Дослідники тієї епохи
списали стоси паперу, аналізуючи концепцію Москви - Третього Рима, але
факт лишається фактом: до кінця XVI століття немає свідчень, що ця теорія
була популярна чи бодай добре відома у Московії, тому Едвард Кінан уба­
чає в ній лише «результат наукового непорозуміння»54.
Чому ж тоді цій концепції приділено стільки уваги в науковій літера­
турі? Почасти тому, що джерела XVI століття дають чіткі свідчення: мос­
ковські правителі взагалі та Іван Грізний зокрема вважали, що їхня віра
і їхня церква - єдино правильні, решту поглинула єресь. На утверджен­
ня цього погляду працювало й те, що після Флорентійської унії москов­
ське православ'я відособилося від християнського світу (і Римського, і
Константинопольського)55. Але якщо й існувала теорія, яка систематизу­
вала і легітимізувала цей погляд, то це була концепція Москви як нового
53 Про Московію як Третій Рим див.: David М. Goldfrank, «Moscow, the Third Rome», у кн.:
The Modern Encyclopedia of Russian and Soviet History, ed. by Joseph L. Wieczynski, т. XXIII,
Gulf Breeze, Fla., 1981, c. 118-121; H. В. Синицина, Третий Рим. Истоки и эволюция русской
средневековой концепции (XV-XVII вв.), Москва, 1998; Paul Bushkovitch, «The Formation
of a National Consciousness in Early Modern Russia», Harvard Ukrainian Studies 10, № 3-4
(December 1986), c. 355-376, зокрема с. 358-363; Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 219-
243. Про вплив візантійської традиції на московські політичні практики див.: там само,
с. 164-218. Про вплив візантійської спадщини на Московію після падіння Константинополя
див.: Ihor Śevcenko, «Byzantium and the East Slavs after 1453» У його ж: Ukraine between East
and West, c. 92-111 (укр. пер.: Ігор Шевченко, «Візантія та східні слов’яни після 1453 року» у
його ж: Україна між Сходом і Заходом, с. 99-120).
54 Keenan, «On Certain Mythical Beliefs and Russian Behaviors», c. 26 (укр. пер.: Кінан, «Російські
міти про київську спадщину», с. 21).
55 Огляд історії московського православ’я XVI століття див.: Crummey, The Formation of
Muscovy, с. 116-142; Paul Bushkovitch, Religion and Society in Russia: The Sixteenth and
Seventeenth Centuries, New York and Oxford, 1992, c. 10-50; Ostrowski, Muscovy and the
Mongols, c. 144-163.
159