Дискурс царства
ни обладающе бяху Русьстіи государи отъ перваго великаго князя Рюрика, дани емлюще по Волге и до Хвалимьскаго моря и по Камъ » 48.
Автори « Степенной книги » дуже вільно інтерпретували інформацію, яку знайшли у « Повісті временних літ ». Вони розширили територію черемисів і мордви, які платили данину руським князям, від Оки аж до Ками та Каспійського моря, а також апропріювали Астрахань за допомоги нехитрого прийому: зідентифікували її як Тмутараканське князівство києворуських часів49. Одні московські автори утверджували патримоніяльні права Івана Грізного на Казань, ведучи його родовід через Дмітрія Донського до Володимира Мономаха і самого Володимира Великого. Інші, як-от автор « Казанской истории », заявляли, ніби Казань було засновано в Руській землі, що її навіть замешкували руські. Таким чином виправданню московської анексії слугував і етнічний аргумент. Найважливіше в усіх цих випадках те, що і придворні, і церковні книжники легітимізували анексію Казані, так само, як анексію Новгорода,- нерідко покликаючись на київське коріння московської династії та влади.
Чи вважали сучасники завоювання Казані великою подією етнонаціонального характеру? В цілому відповісти на це питання важко, адже доводиться здебільшого покладатися на пізніші джерела. Скажімо, за часів Петра І побутували лубкові картинки, на яких миші ховали Казанського кота; судячи з усього, простий московський народ іще довго пам’ ятав завоювання Казані, колись могутнього та небезпечного ворога. Той самий лубковий мотив показує, що простонародне сприйняття подій середини XVI століття не обмежувалося завоюванням Казані. Казанський кіт повторюється у вигляді Астраханського кота і Сибірського кота, це свідчить, що головна межа між московитами( мишами) і татарами( котом) проходила по етнокультурних лініях, а не по кордонах держав XVI століття50. Те, що ми знаємо про інкорпорацію татарських еліт у московське суспільство після завоювання Казані і Астрахані, свідчить, що етнічна відмінність татар сильно уповільнювала їхню інтеґрацію в московську політичну структуру.
48ПСРЛ, т. 21, ч. 2, с. 653( англ. пер. наведено за: Pelenski, « Muscovite Imperial Claims to the Kazan Khanate( Based on the Muscovite Theory of Succession to the Lands of Kievan Rus’)», У його ж: The Contest for the Legacy of Kievan Rus’, c. 189-212). 49 « Азъторохань, иже преже зовомъ бъ Тьмутороханъ »( там само). 50Див. репродукцію лубка « Миші кота ховають » із зібрання М. П. Поґодіна на сайті Російської національної бібліотеки: www. nlr. ru / fonds / best / 15. htm. Про смисл цієї лубкової картинки див.: Саид Фаизов, « Пробуждение империи в царствование Алексея Михайловича( официальная идеология Москвы и фольклор)», у кн.: Украина и соседние государства в XVII веке, с. 145- 159.
157