« Татарське іго »
соціяльні й економічні практики. Серед таких запозичень- концепція, за якою вся земля належить правителю; структура боярської думи; система подвійної адміністрації, коли військову і цивільну владу в регіоні зосереджено в руках представника центру; інститут местничества, що він статус особи на князівській службі узалежнював від статусу його сім’ ї; надання землі на умовах військової служби( поместье). Монголи також справили глибокий вплив на структуру і тактику московського війська. Всі ці інститути і практики, притаманні багатьом іншим східним землям аж до Китаю, сформували засадничі характеристики Московії як політичного, соціального й економічного організму. Вони також розділили східних слов’ ян за їхнім розумінням значення візантійських і київських традицій. Північносхідна Русь вийшла з періоду монгольського правління державою сильною та об’ єднаною, але водночас дуже відмінною від тих частин Русі, які не пізнали тривалої влади ханів25.
Іронія полягає в тому, що мало яка інституція отримала від « татарського іга » стільки користи, як православна церква. Степові правителі ставилися до неї цілком толерантно і навіть надавали податкові привілеї. Впродовж майже всього періоду монгольської влади над північно-східною Руссю можна говорити навіть про квазиальянс між Золотою Ордою та московською митрополією. Опорою таких тісних стосунків виступав скріплений численними шлюбами союз візантійських імператорів із кипчацькими ханами, який тривав від другої половини XIII століття до захоплення Константинополя турками в 1453 році. Руські митрополити-греки послідовно трималися константинопольської лінії і підтримували дружні стосунки з ханами. Митрополит Максим, переїхавши з Києва в північно-східну Русь на початку XIV століття, не просто перебрався у спокійніше і заможніше місце, а й опинився в центрі руських володінь візантійського союзника- монгольського хана. Тісні зв’ язки Золотої Орди і Візантії слід уважати принаймні однією з причин того, що більшість константинопольських патріярхів відмовлялися ділити Руську митрополію на дві частини або переносити престол у Велике князівство Литовське. Лише кілька прозахідних патріархів дослухалися до вимог литовців і поляків стосовно заснування окремих митрополій у їхніх землях26.
25 Про вплив монголів на московську державу і суспільство див.: Ostrowski, Muscovy and the Mongols, с. 36-132; Pelenski, « State and Society in Muscovite Russia and the Mongol-Turkic System in the Sixteenth Century », у його ж The Contestfor the Legacy of Kievan Rus’, c. 228-243. 26 Див.: Ostrowski, Muscovy and the Mongols, c. 138; Прохоров, « Этническая интеграция в Восточной Европе в XIV веке », с. 22-29.
147