Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | страница 157

Пошуки коріння
чевського стосовно єдиної російської народности, адже євразійці, лідером
яких був Ніколай Трубєцькой, відділяли Київ не від історії великоруського
народу, а лише від історії московської держави, яку вони виводили з імпе­
рії Чинґісхана10. Після періоду загравання з неросійськими націоналізма­
ми в 1920-х роках новий і вкрай ц ентралізований совєтський історичний
істеблішмент теж повернувся до парадигми східнослов’янської історії, що
її сформував Ключевський.
Совєтська історична наука 1920 - початку 1930-х років змарґіналізу-
вала, а то й узагалі закинула дослідження політичної «надбудови» і полі­
тичних ідей, натомість наголошувала роль економічного чинника в розви­
тку народностей і процесі формування націй. За пізнього сталінізму історія
«централізованої російської держави» знову опинилася в центрі наукової
уваги з тією поправкою, що совєтська інтерпретація російського націєтво-
рення була забарвлена економічним детермінізмом. Совєтські історики
вважали злам ХУІ-ХУІІ століть ключовим моментом у формуванні росій­
ської (великоруської) нації, але обережно застерігали, що тоді цей процес
ще не завершився. Анна Панкратова, одна з чільних совєтських дослідниць
того часу, писала: «Наприкінці XV і на початку XVI століття руські землі
були вже об’єднані в одну державу, хоч процес формування російської нації
не був ще завершений. Товариш Сталін в своїй геніальній праці “Віднос­
но марксизму в мовознавстві” вказує, що тільки “з появою капіталізму, з
ліквідацією феодальної роздробленості і утворенням національного ринку
народності розвинулися в нації”»11. Погляди Сталіна на історію російської
нації сьогодні назвали б «модерністськими». Те саме стосується і його по­
слідовників, які вважали, що нації таки мають етнічне коріння, але вини­
кають лише з приходом індустріяльного (в їхній системі координат - капі­
талістичного) суспільства.
Коли совєтський режим, шукаючи способів злеґітимізувати своє іс­
нування, переніс наголос із класового дискурсу на національний, історія
російської нації почала привертати дедалі більше уваги совєтського акаде­
мічного істеблішменту. В 1952 році Академія наук СССР створила спеціяль-
ну міждисциплінарну комісію для вивчення формування російської народ­
ности і нації. В кінці 1950-х комісія опублікувала збірку статтей. Хоча вступ
10 Див. програмову статтю Ніколая Трубєцького 1925 року «The Legacy of Genghis Khan: A
Perspective on Russian History not from the West but from the East», у кн.: Nikolai Trubetzkoy,
The Legacy o f Genghis Khan and Other Essays on Russian Identity, ed. Anatoly Liberman, Ann
Arbor, 1991, c. 161-232 (рос. вид.: Николай Трубецкой, «Взгляд на русскую историю не с
Запада, а с Востока», у його ж: Наследие Чингисхана, Москва, 2007, с. 223-292).
11 Анна Панкратова, Великий російський народ, вид. 2-ге, доп., Київ, 1952, с. 16.
141