Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 156

4■ Піднесення Московії
тури і заперечував панівний погляд, що Московське князівство є наступни­
ком Київської Русі. На його думку, цей історичний зв’язок було сконстру­
йовано за часів Івана III задля конкретної політичної мети. Мілюков також
доводив, що до XVI століття визначальним рівнем руського політичного та
культурного життя був рівень місцевий (областной). Об’єднавчу політич­
ну концепцію, яку Мілюков був готовий визнати відправною точкою вели­
коруської історії6, московські книжники спромоглися виробити не раніше
як наприкінці XV - на початку XVI століття. Висновки Мілюкова вплинули
на Грушевського, який здійснив найпослідовнішу спробу здеконструюва-
ти «традиційну» схему російської історії7, а також Матвєя Любавського та
інших дослідників литовської Русі, які між київською і литовською Руссю
вбачали більше політичної і правової тяглости, аніж між Києвом і Москвою.
Ідеї Мілюкова знайшли послідовників і серед істориків Росії, наприклад в
особі Алєксандра Прєснякова, який шукав джерела великоруської держави
в історії північно-східної, а не київської Русі8. Однак мілюковський підхід
лишався маргінальним у російській історіографії XX століття - в ній домі­
нували традиційніші трактування російської та східнослов’янської історії,
зіперті на поглядах Васілія Ключевського (Мілюков був учнем знаменито­
го професора).
У лекціях з російської історії, написаних у і88о-х роках і опублікованих
на початку XX століття, предметом свого дослідження Ключевський мис­
лив історію російської держави і «народности», яку ділив на великоросів
і малоросів. Він уважав, що в києворуські часи існувала єдина руська на­
родність, а формування її великоруської гілки (яку часто вважали окремою
народністю) датував серединою XV - початком XVII століття. Наступну
епоху, від початку XVII до середини XIX століття, Ключевський характе­
ризував як період збирання різних частин «руської народности» під егідою
однієї влади9. Евразійська школа, яка постала у 1920-х роках у середови­
щі російської еміґрації, майже не вплинула на подальшу долю теорії Клю-
6 Див.: Павел Милюков, Главные течения русской исторической мысли, т. I, Москва, 1898;
його ж, Очерки по истории русской культуры, в 2-х т., С.-Петербург, 1896-1897.
7 Про інтерпретацію поглядів Мілюкова і критику «традиційної» схеми російської історії
Грушевським див.: Плохій, Великий переділ, с. 108-127.
8 Див. аналіз «традиційної» схеми та історіографію проблеми: А. Е. Пресняков, Лекции по
русской истории, т. і, Киевская Русь, Москва, 1938 (репр.: The Hague, 1966), с. i - i i ; пор. та­
кож нове видання за редакції Міхаіла Свердлова: А. Е. Пресняков, Княжое право в древней
Руси. Лекции по русской истории. Киевская Русь, Москва, 1993, с. 256-280. Це видання міс­
тить тексти лекцій, які Пресняков читав у 1907-1916 роках.
9 Див.: Ключевский, Сочинения, т. І, с. 32-34.
140