Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

Пошуки коріння На той час Іван уже тяжко хворів, а країна потерпала не лише від три валої катастрофічної війни, але й від політики опричнини. Іван Грізний виділив частину Московського царства для себе й запровадив у ній окре му адміністрацію з опричників - установив там свою необмежену владу і намагався збудувати утопічну авторитарну державу. Експеримент тривав з 1564 по 1571 рік і цілком виснажив матеріяльні й людські ресурси краї ни - жертвою розв’язаного царем і опричниками терору в обох частинах держави стали сотні, якщо не тисячі членів боярських сімей і жителів таких міст, як Новгород. Цей терор пояснюють по-різному: одні приписують його ексцентричній і безладній поведінці божевільного, інші в зиґзаґах царської політики шукають певної логіки і вбачають у всьому ретельний план. Пе тербурзький дослідник Руслан Скринніков в одній зі своїх праць пояснює опричнину тим, що цар не міг виконати с о ц і а л ь н и й контракт із елітами і пожалувати їх за службу новими землями. Тому, щоб домогтися лояльнос- ти еліт і змусити їх виконувати обов’язки стосовно держави, Іван IV удався до брутальної сили5. Історики далі сперечаються щодо оцінки самого Івана, його дивної поведінки та суперечливих дій. Хай там як, але є підстави вва жати, що Іван Грізний передав державу в централізованішому стані, ніж прийняв, із міцнішою спільною політичною й етнокультурною ідентичніс тю, ніж притаманна московитам раніше. Можна сказати, що політика Івана створила передумови до соціяльних заворушень часів Смути, але водночас завдяки їй Московія вижила як єдина й неподільна держава. Пошуки коріння Іван Грізний твердо вірив у київське коріння своєї династії та держави. Так само й десятки істориків, які досліджували процеси на- цієтворення, у пошуках джерел великоруської нації звертали погляди на Київ. Першим засумнівався у «традиційній» схемі російської історії, що тісно пов’язувала (якщо не об’єднувала) історію київської та монгольської (пізніше московської) Русі, не українець Михайло Грушевський, а росіянин Павло Мілюков. Він вивчав пам’ятки московської історичної думки та куль- 5 Див.: Руслан Скрьінников, Царство террора, С.-Петербург, 1992. Про Івана Грізного див. також: Edward L. Keenan, «Ivan IV and the “King’s Evil”: Ni muka li to bu det?», Russian History 20 (1993), c. 5-13; його ж, The Kurbskii-Groznyi Apocrypha: The Seventeenth-Century Genesis o f the «Correspondence» Attributed to Prince A. M. Kurbskii and Tsar Ivan IV, Cambridge, Mass., 1971; Andrei Pavlov, Maureen Perrie, Ivan the Terrible, London, 2003. 11 * 139

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 155