4■Піднесення Московії
чено намісників, еліту здобутих територій інтегровано до складу московського дворянства. Було створено також систему служилих наділів( поместий) і- не остання річ- зреформовано армію, щоби зменшити наявну раніше залежність правителя від князівської та боярської еліти. Саме під час правління Івана та Васілія розвинулася ідеологія нового типу, поставлена на службу інтересам династії та витвореної її зусиллями держави. Головна мета цієї нової ідеології, представленої в численних тогочасних історичних і літературних творах, полягала в легітимації влади московських правителів як усередині країни, так і на міжнародній арені. Одруження Івана III з небогою останнього візантійського імператора Софією Палеолог, яке допоміг улаштувати папський престол, і те, що 1514 року імператор Максиміліян визнав Васілія III царем, стали важливими елементами нової ідеологічної програми. Пошуки нової легітимности завершилися 1547 року, коли Іван IV офіційно вінчався на царство.
Іван IV Грізний( 1533-1584) успадкував динамічну державу, якій докучали численні проблеми, пов’ язані зі швидкою експансією кінця XV- початку XVI століття, а також гризнею боярських угруповань, свідком яких цар став іще в дитинстві. Іван вийшов на московську політичну сцену в ролі миротворця, скликаючи земські собори і шукаючи способів порозумітися з місцевими елітами. Він почав широку програму реформ центрального та місцевого урядування, системи землеволодіння, законодавства, війська і церкви. Іван IV також успішно розбудовував імперію, додавши до території Російського царства землі ще двох « царств »- Казанського( 1552) та Астраханського( 1556) ханатів. Проблеми почалися, коли Іван повернув армію на захід. Лівонська війна, яка спалахнула 1558 року, обіцяла швидку перемогу. І справді, Лівонський орден упродовж перших кількох років зазнав поразки і припинив існування, а царське військо відбило у литовців Полоцьк. Успіх московської зброї в Лівонії занепокоїв західних сусідів царя. Спочатку у війну вступила Литва, відтак( після Люблінської унії 1569 року) Польща. До табору ворогів Московії приєдналися Швеція і Данія. Московити втратили Полоцьк і Нарву, тож Іванові IV нічого не лишалося, як звернутися по допомогу і посередництво до папи, граючи на віковічному сподіванні Рима втягнути Московію у війну з турками і навернути її у католицтво. 1582 року папа відрядив єзуїта Антоніо Посевіно вести переговори про мир із Річчю Посполитою. Іван IV мусив прийняти жорсткі умови миру і втратив не лише те, що сам здобув на початку війни, а й плацдарм на балтійському узбережжі, який створив його дід, підкоривши свого часу Новгород.
138