Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Seite 147

Тріюмф місцевої ідентичності!?
складу Польського королівства80.
Здається, що Люблінську унію, яка поклала край незалежному існу­
ванню Великого князівства Литовського і справила неабиякий глибокий
вплив на процеси націєтворення у Східній Европі, уможливило - серед ба­
гатьох інших причин - не етнічне самоствердження частини руської еліти,
а домінування місцевих (земельних) і регіональних (міжземельних) іден­
тичностей на руських територіях Великого князівства81.
Тріюмф місцевої ідентичности?
Велике князівство Литовське допомогло виробити новий
тип руської ідентичности. Воно також створило умови для першого прояву
руської солідарности, ґрунтованої не на принципі династичної держави, а
на принципі етнокультурної єдности. Саме цей тип солідарности спонукав
руську еліту вступити у Свидриґайлові війни 1430-х років. Він також про­
явився в тому, що мешканців північно-східної Русі, а пізніше «московитів»
сприймали у литовській Русі як «інших». Спостереження Боріса Флорі, що
це сталося лише наприкінці XVI - на початку XVII століття, спирається на
численні тогочасні джерела, де зафіксовано таке ставлення. Про «іншуван-
ня» московитів свідчить лавина полемічних творів, яка з особливою силою
ринула після Берестейської унії (1596). Але брак таких джерел перед кінцем
XVI століття не означає, що руські еліти Великого князівства в попередні
періоди не вважали північно-східну Русь «іншим». У цьому розділі повище
йшлося про те, що корені такого ставлення можна помітити вже у початках
XVI століття, зокрема у панегірику на честь князя Костянтина Івановича
Острозького, якого вихваляли за перемогу над московським військом під
Оршею (1514). Існує чимало свідчень, що й раніше, принаймні в останній
третині XV століття, руські еліти Великого князівства вважали північно-
східну Русь «іншим», чи точніше комбінацією різних «інших» - новгород­
ців, псковитян, тверян тощо.
У ґрунті речі, литовська руська ідентичність являла собою гібрид ло-
80 Про Волинську та Київську землю, крім відповідних розділів «Нарису історії середньовіч­
ної і ранньомодерної України» Наталі Яковенко, див.: Дворниченко, Русские земли Великого
княжества Литовского, с. 94-106.
81 Волинська, Київська і ще деякі землі ВКЛ мали автономний статус, захищений спеціяльни-
ми декретами та привілеями. Про цей особливий статус, політичні настанови місцевих еліт і
їхній зв’язок із рішеннями Люблінського сейму див.: Дворниченко, Русские земли Великого
княжества Литовского, с. 91-101,121-124.