З- Під литовським шатром
тектори унії « возз’ єднали » їх в одній політичній структурі з іншими українськими територіями- Галичиною та західним Поділлям, які належали Польському королівству ще від XIV століття. У цьому сенсі Люблінська унія повернула славні дні Галицько-Волинського князівства, коли короткий час більшість українських етнічних територій перебували в одній державі. Унія також встановила кордон між українським і білоруським Поліссям, який з невеликими змінами існує й нині. Чи означає це, що за унією стояло бажання українських еліт XVI століття возз’ єднатися з родичами на заході і відділитися від культурно споріднених, але осібних протобілорусів на півночі? Чи навпаки: кордон, встановлений між польським королівством і литовським князівством у 1569 році, вплинув на націєтворчі процеси двох східнослов’ янських народів? А може, відповідь лежить десь посередині між цими версіями?
Джерела, дотичнідоЛюблінськоїунії, показують, щосхіднослов’ янський чинник таки зіграв важливу роль в ухвалах сейму 1569 року. Однак вирішальний вплив справили не руські еліти Великого князівства, а московська Русь- її перевага в Лівонській війні( 1558-1583) змусила литовські еліти шукати підтримки в Польщі. Литовські еліти ризикували втратити на користь Москви східнослов’ янські території, тому несподівано поступилися частиною цих земель новому партнерові, втішаючись, можливо, тим, що все залишиться в межах однієї держави- Речі Посполитої. Литовським елітам за тих обставин не випадало йти проти волі короля, і вони не могли контролювати бажання руської шляхти скористатися з привілеїв, що їх мала шляхта Польського королівства. Руські делеґати з Волині( доти частини Великого князівства) були більше ніж стриманими у своїй опозиції до унії. Так само не проявила ентузіязму у боротьбі проти « загарбників » і київська шляхта, коли польська влада, наголошуючи потребу захистити свої нові волинські володіння від набігів кримських татар, озвучила претензії на Київську землю. Волиняни підтримали цю ідею. Рішуче налаштовані литовські делеґати, які залишили були сейм на знак протесту проти зазіхань поляків, мусили повернутися і погодитися на унію, побоюючись, що інакше втратять ще більше руських земель. У кінцевому підсумку литовцям залишилися землі, які згодом стануть Білоруссю76.
76 Про політичні, економічні та військові передумови Люблінської унії, а також про її ідеологічне обґрунтування див.: Jarosław Pelenski, « The Incorporation of the Ukrainian Lands of Kievan Rus’ into Crown Poland( 1569): Socio-Material Interest and Ideology( A Reexamination)» у його ж: The Contest for the Legacy of Kievan Rus’, c. 151-188.
126