Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 140

З- Під литовським шатром
«головним героєм» цього літопису (точніше, його частини після навали
Батия) була не Руська, а Волинська земля.
Ранньомодерні «литовські» літописи залишають враження, що смо­
ленські та білоруські автори застосовували поняття «Русь» передусім до
своїх територій і не поширювали його на південні землі; а південні авто­
ри зосереджувалися головно на історії власних земель і не виказували
інтересу до поняття Русі, яке вживали їхні північні колеги. Чи можливо,
що смоленсько-полоцько-вітебські еліти XV століття ототожнювали Русь
лише зі своїми землями, подібно до галицько-волинських князів XIII сто­
ліття, які обмежували концепцію Русі власним князівством? Либонь, що
так: традиція ця існувала на руських землях іще від XIV століття70. Чи може
це означати, що була суттєва різниця в ідентичностях місцевих протобіло-
руських і протоукраїнських еліт XV - початку XVI століття? Брак джерел
унеможливлює однозначний висновок, але політична історія регіону свід­
чить, що у Великому князівстві Литовському справді побутували дуже роз­
винуті регіональні ідентичності.
Великі князі л итовські встановлювали свою владу над цілою державою
далеко не так успішно, як московські князі, які не лише ефективно зосе­
редили врядування у своїх руках, а й спромоглися інкорпорувати в мос­
ковські політичні структури удільні князівства північного сходу та руські
республіки північного заходу. У Великому князівстві Литовському поста­
вала зовсім інакша картина71. Швидкість і легкість розширення князівства
у ХІІІ-ХІУ століттях справили тривалий неґативний ефект - збереження
широких місцевих прав і привілеїв, які підважували єдність держави. До
складу власне Великого князівства ввійшли тільки окремі, відносно неве­
ликі частини Руської землі (переважно західні регіони сучасної Білорусі) -
70 Див.: Флоря, «Исторические судьбы Руси и этническое самосознание восточных славян в
XII-XV веках», с. 46-61. Пор.:. Марзалюк,Лю дзідауняй Беларусі, с. 48-49.
71 Як було сказано, багато (здебільшого нових) досліджень зіставляють політичні та с о ц і а л ь н і
структури і практики обох великих князівств - Литовського і М о с к о в с ь к о г о . Див., приміром:
М. Е. Бычкова, Русское государство и Великое княжество Литовское с конца XV века до
1569 г. Опыт сравнительно-исторического изучения политического строя, Москва, 1996;
М. М. Кром, «Россия и Великое княжество Литовское. Два пути в истории» у кн.: Английская
набережная: Ежегодник Санкт-Петербургского научного общества историков и архивис­
тов, 4 (2000), с. 73-100; Hieronim Grala, «Diacy i pisarze: wczesnonowożytny aparat władzy w
Państwie Moskiewskim i Wielkim Księstwie Litewskim (XVI - pocz. XVII w.)» у кн.: Modernizacja
struktur władzy w warunkach opóźnienia, red. Marian Dygo, Sławomir Gawlas, Hieronim Grala,
Warszawa, 1999, c. 73-91; Русина, «Общность несхожего».
122