Межі Русі
литовскьіми и рускьіми ». Слово « русь » не вживається в літописі щодо московитів, московських князів і держави, а князя Острозького похвалено за оборону від них: « напрьв ' Ьи церкви божьи христианьскии и многьіх мужеи и жон от их насилованья оборонил ». Саме завдяки службі великому литовському князеві Костянтин Острозький здобув особливу похвалу панегіриста61.
Тривалі війни Московії та Великого князівства Литовського за контроль над руськими землями стали особливо запеклими наприкінці XV століття. Ці конфлікти мусили зміцнити лояльність руських підданців Великого князівства до суверена, якого вони між іншим вважали руським князем, і держави, яку вони й далі вважали не тільки литовською, а й руською. В кінцевому підсумку, різні політичні лояльності і династичне мислення перемагали традицію культурної солідарности двох Русей. Щойно великі князі московські підкорили Твер, Новгород і Псков, ідентифікувати політичного ворога стало просто- Московія. Під час дипломатичних переговорів 1490- 1500-х років литовські посли ставили під сумнів право Івана III називатися « самодержцем усієї Русі » 62. Втративши Смоленськ, Литва відмовлялася визнавати розширений титул великих князів московських, який тепер містив також назву цього міста. Вона також уникала вислову « самодержець усієї Русі » в титулі сусідського володаря і воліла звертатися до нього- великий князь московський, що спричиняло протести московитів. У дипломатичному вжитку Литви московська Русь фігурувала не як Русь, а як Московія- ця назва переважала в європейських повідомленнях про північно-східну Русь та її народ63. Війна також допомогла створити образ ворога, якому не притаманні культурні характеристики, що можуть пов’ язувати дві Русі: мова, етнічність і релігія. Втечі руських князів з Московії у Литву дуже полег
61 Текст « Волинського короткого літопису » див.: ПСРЛ, т. 35, с. 118-127; розповідь про битву під Оршею і панегірик князю Острозькому див. на с. 125-127. Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 125-126. Московсько-литовські війни початку XVI століття, особливо Оршанська битва, правили за відправну точку в поширенні неґативного образу московитів у Центральній і Західній Европі для авторів, які перебували на службі в польської еліти або були з нею тісно пов’ язані. Див.: Marshall Т. Рое, « А People Born to Slavery » у кн.: Russia in Early Modern European Ethnography, 1476-1748, Ithaca and London, 2000, c. 19-22. 62 Про дискусії щодо титулу Івана III та його тогочасні геополітичні імплікації див.: Филюшкин, « Вглядываясь в осколки разбитого зеркала ». 63 Див.: Хорошкевич, « Отражение представлений о регионах всея Руси и Российского государства в великокняжеской и царской титулатуре XVI в.», с. 113-119. Про назву й образ Московії в європейських текстах того періоду див.: Рое, « А People Born to Slavery », с. 11-38.
119