Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 133

Розкол руської церкви
представляли литовські та галицькі православні єпархії і вважали, що ма­
ють повне право висвячувати пастиря для свого отечества.
По смерті митрополита Цамблака 1419 року колись єдина митрополія
возз'єдналася ще раз під юрисдикцією митрополита, який жив у Москві.
Але єдність не протривала і двадцяти років. Остаточний розкол відбувся в
середині XV століття, коли московські ієрархи відмовилися визнати рішен­
ня Флорентійського собору ( 1 4 3 9 )? за якими православний світ підпорядко­
вувався Риму: православні мали прийняти католицькі догмати, але зберег­
ти свої обряди53. Московська православна церква, за підтримки великого
князя, відмовилася вступати в унію з Римом - усупереч своєму новому ми­
трополиту Ісидору, якого навіть змусила виїхати з країни. Натомість право­
славні єпархії Великого князівства Литовського підтримали свого духовно­
го лідера, хоча на ділі нічого не робили, аби католицько-православна унія
у них запрацювала. Розкол поглибився, коли московські ієрархи 1448 року
без згоди Константинополя вибрали новим головою церкви митрополи­
та Іону, а польський король і великий князь литовський Казимир IV під­
тримав Григорія Болгарина, послідовника унійної політики Ісидора. Папа
римський зі згоди унійного константинопольського патріярха висвятив
Григорія митрополитом КИЇВСЬКИМ І ВСІЄЇ Русі (1458). У 1467 році митро­
поличий статус Григорія потвердив новий антиунійний патріярх і в такий
спосіб поклав край заграванню новопосталої митрополії з ідеєю церковної
унії54. Отже, головним наслідком протистояння стало не формальне визна­
ння Флорентійської унії православними єпархіями Великого князівства, а
розкол колись єдиної Руської митрополії на дві частини - одну вособлю-
вала Москва, другу теоретично Київ, а на практиці Новогрудок, митропо­
личий осідок неподалік Вільна, столиці ВКЛ. Остання київська інституція,
яка сяк-так давала відчуття єдности нащадкам середньовічної Русі, пішла в
53 Про Флорентійську унію і реакцію на неї Київської митрополії див.: Oskar Halecki, From
Florence to Brest, 1439-1596, 2-ге вид., New York, 1968; Borys A. Gudziak, Crisis and Reform:
The Kyivan Metropolitanate, the Patriarchate of Constantinople, and the Genesis of the Union
of Brest, Cambridge, Mass., 1998, c. 3-58 (авторизований укр. пер.: Борис Ґудзяк, Криза і ре­
форма: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії, пер.
Марія Габлевич, Львів, 2000, с. 59-80).
54 Про змагання Москви і Великого князівства за руську митрополію та її остаточний розкол у
середині XV століття див.: John Fennell, A History o f the Russian Church to 1448, London - New
York, 1995; Pelenski, The Contest for the Legacy of Kievan Rus’, c. 61-76; Василь Ульяновський,
Історія церк ви та релігійної думки в Україні, т. і, Київ, 1994, с. 24-42; Микола Чубатий,
Історія Християнства на Руси-Україні, Рим - Нью-Йорк, 1965, с. 643-713; Русина, Україна
під татарами і Литвою, с. 205-226; Rowell, Lithuania Ascending, с. 163-69.
115