Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 132

З . Під литовським шатром
який здобув Галичину) і відновив свою владу у Новгороді. Після 1392 року
він почав називатися «митрополит київський і всієї Русі»50.
Кипріян намагався возз’єднати розділену митрополію під своєю вла­
дою і тому став головним оборонцем загальноруської єдности. У листах до
московських князів, які спершу не пускали його діяти в монгольській Русі,
Кипріян наполягав, що його юрисдикція охоплює «всю Руську землю», і
тому він мусить мати доступ до церков не лише у Великому князівстві
Литовському, а й у північно-східній Русі51. «Вся Руська земля» означала в
нього традиційну територію митрополії цілої Русі, не лише Велике князів­
ство і монгольську Русь, а й Новгород і Галичину. Із «Житія митрополи­
та Петра», яке редаґував Кипріян, видно, що він уважав Галичину (яка на
момент написання/редаґування перебувала під польським сюзеренітетом)
частиною Волинської землі, а ту, своєю чергою, зараховував до Руської зем­
лі. Відновлення єдности Київської митрополії та поновлення літописання
при митрополичому дворі (знаменитий Троїцький літопис було укладено з
ініціятиви Кипріяна) поза сумнівом зміцнило почуття загальноруської єд­
ности при митрополичому дворі. Культ окремих святих, як-от митрополита
Петра, який походив із Галичини, напевно теж давав такий самий ефект52.
Однак митрополія залишалася об’єднаною недовго: у XV столітті вона
остаточно розкололася. Після смерти Кипріяна Вітовт і Васілій знову по­
чали боротися за контроль над митрополією. Новий митрополит Фотій
жив у Москві, і 1415 року Вітовт наполіг на обранні новим митрополитом
київським Григорія Цамблака, небожа покійного Кипріяна. Це фактично
означало відновлення Литовської митрополії, хоча Вітовт заявляв, що про­
сто повертає Києву статус катедри митрополита всієї Русі. Обґрунтовуючи
свого кандидата, якого константинопольський патріярх відлучив від церк­
ви, Вітовт виставляв себе оборонцем руської Церкви і руської чести супроти
митрополита, який жив у Москві і нехтував свої душпастирські обов’язки у
Великому князівстві. Цамблака обрав митрополитом собор єпископів, які
50 Про митрополита Кипріяна і його діяльність див.: там само (с. 82-87, 91 укр. вид.). Про
історії митрополичих титулів та ідеологічне значення їхніх змін див.: Omeljan Pritsak, «Kiev
and All of Rus’: The Fate of a Sacral Idea», Harvard Ukrainian Studies 10, № 3/4 (December,
1986), c. 279-300; Andrei Pliguzov, «On the Title “Metropolitan of Kiev and All Rus”», Harvard
Ukrainian Studies 15, № 3/4 (1991), c. 340-353.
51 Див. лист Кипріяна від 23 червня 1378 року в: Прохоров, Русь и Византия в эпоху
Куликовской битвы, с. 398-410, зокрема с. 399.
52 Текст «Житія митрополита Петра» див.: Прохоров, Русь и Византия в эпоху Куликовской
битвы, с. 413“ 437-
114