Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy

З- Під литовським шатром XIII століття вона вже беззаперечно належала до Русі, точніше, вважалася однією з багатьох руських земель. Договори Полоцька з Ригою та іншими торговими містами балтійського надмор’я в кінці XIII - на початку XIV сто ліття засвідчують, що полоцькі еліти вважали свою землю окремою держа вою, частиною Руської землі в широкому сенсі: мешкали тут «полочаньї», а торгували «руски» купці, тоді як у Ризі жили «рижаньї», а «гости» звідти були «немечьки»33. Іншою системою політонімів і етнонімів послуговувалися укладачі мирного договору 1338 року між литовським князем Ґедиміном, позірним «збирачем» руських земель, і Ебергардом фон Монгаймом, магістром лі вонських рицарів. Ґедиміна названо литовським князем (копі^іі), чия влада поширюється на литовську та руську людність литовських і руських земель. Саме іменем цих двох земель і народів Ґедимін підписував договір. Документ схвалили також православний єпископ полоцький, литовські князі Полоцька і Вітебська та представники еліт цих двох міст. Проте, на відміну від попередніх торгових угод, ці міста і землі поіменно в договорі не фігурують, натомість ужито загальний термін «Руська земля». Вбачати тут термінологічну систему, якої в документах того часу часто не існува ло, - справа ризикована. Однак можна припустити, що в цьому контексті термін «Руська земля» використовували не тільки як етнокультурне, а ще і як політичне означення частини литовської держави. Те, що назви окре мих князівств Зникають із тексту договору, і закріплюється поняття Руської землі - аналога землі Литовської, працювало на утвердження лояльности руських еліт до ідеї ширшої руської спільноти34. Литовські князі на якомусь етапі прийняли концепцію Руської землі як легітимного відповідника Литовської землі. Але виглядає, що така ситуа ція проіснувала недовго - до першої унії Великого князівства Литовського з Польським королівством. Поки руська етнокультурна ідентичність успіш но утверджувалася у свідомості руських еліт і простих людей (що засвід чують руські топоніми в Білорусі), політичний складник цієї ідентичности 33 Окрім грамоти Ґерденя (1264) див. також лист православного полоцького єпископа ризькій владі (1300) і договір Полоцька з Ригою (1330): Белоруссия в эпоху феодализма. Сборник до кументов и материалов в трех томах, т. 1, Минск, 1959 , № 24 і 25, с. 82-83. Тексти інших полоцьких документів цього періоду див.: Полоцкие грамоты XIII - начала XVI века, в 4 т. 34 Текст договору див.: Полоцкие грамоты XIII - начала XVI века, т. 3, с. 102-107. Докази того, що Ґедимін уважав руську людність держави за окрему мовну та релігійну групу, див.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 48. Юб

Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 124