Метаморфози русъкости
явно зникав. Можна стверджувати, що концепція Руської землі як повноправного державного організму поступово перетворювалася з актуального політичного поняття на поняття історичне, адже за цією концепцією не стояла осібна руська держава. Згадка про Русь в офіційному титулі великого князя литовського( а відтак польського короля) Владислава-Яґайла була пов’ язана з його історичними правами на руські землі Великого князівства Литовського і Польського королівства( Галичина і Західне Поділля). Але в тексті Кревської унії 1385 року( Крева- ще один топонімічний відгомін кривичів на теренах сучасної Білорусі) фігурують тільки дві сторони- Польське королівство і Велике князівство Литовське. Руські землі названо лише раз укупі з литовськими землями як території, що їх Владислав зобов’ язується приєднати до Польського королівства35. У листі Владислава 1387 року, за яким його братові Скирґайлу було передано владу над чималою частиною Великого князівства Литовського, немає згадки ні Руську землю, ні про її особливий статус. Там сказано про литовське князювання та Литовську землю, але ні словом не йдеться про Руську землю, хоча Скирґайло здобув контроль не лише над Тракаєм у Литві, а й над Полоцьком у сучасній Білорусі36.
Політичний складник руської ідентичности втрачав свою вагу паралельно із занепадом влади і статусу Рюриковичів, які в Х-ХІ століттях намагалися були утвердити цю ідентичність у регіоні. Але в цей же період несподіваною підтримкою руській ідентичності стала мобілізація її релігійного складника. Поки литовські князі приймали православ’ я або лишалися язичниками, цей складник руської ідентичности мало чим давався взнаки, принаймні не служив для розрізнення руської та литовської еліт. Як уже було сказано, місцеві еліти не вважали литовських князів уповні « іншими », їм навіть часто-густо віддавали перевагу перед православними Рюриковичами, коли йшлося про владу у руських князівствах. У самій Литві православ’ я обмежувалося великими містами, але на Русі до православної віри належало багато литовської еліти37. Ситуація кардинально змінилася після Кревської унії, за умовами якої литовці-язичники мали стати
35 Текст Кревської унії див.: Akta unii Polski z Litwą, 1385-1791, red. S. Kutrzeba, W. Semkowicz, Kraków, № 1( 1932), c. 1-3. Білоруський переклад див.: Вішнеускі, Юхо, Псторыя дзяржавы і права Беларусі, с. 32-34. 36Текст листа див.: Полоцкие грамоты XIII- начала XVI века, т. і, с. 50-54. Пор.: Вішнеускі, Юхо, Псторыя дзяржавы і права Беларусі, с. 35-37. 37 Про становище православної церкви у ВКЛ див.: Rowell, Lithuania Ascending, с. 149-150, 180-188.
9 * 107
&