Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 122

З. Під литовським шатром
Рюриковичів. Драматична картина етнічного підкорення християнської
Русі іншоплемінною Литвою, яку подеколи малює модерна уява щодо по­
дій XIV століття, зводилася, в ґрунті речі, до заміни місцевих князів: давно
«зрусифікованих» Рюриковичів заступали Ґедиміновичі, яким іще нале­
жало згодом зазнати асиміляції у місцеву культуру.
Метаморфози руськости
Наративи XIII століття показують, що руський компонент
був важливий для ідентичности правлячих еліт на землях сучасної Біло­
русі. Так само як у руських землях загалом, тут руська ідентичність спи­
ралася на складне плетиво політичних, релігійних, культурних і місцевих
лояльностей. Узаємозв’язок цих елементів ідентичностей можна зрекон-
струювати на основі кількох дипломатичних документів - зокрема дого­
вору, що його смоленський князь Мстислав Давидович 1229 року уклав із
Ригою, Ґотландом («Готським берегом») і кількома німецькими містами. У
цієї грамоти терміни Русь і русин сусідять із термінами Смоленськ і смоль-
нянин, а латынеский язык (народ) фігурує поряд із Руссю, латинин та не-
мчин - із русином і рижанин - зі смольнянином27. Якщо означення, похід­
ні від Смоленська, можна в цьому контексті вважати назвами політичного
або місцевого характеру, то означення, похідні від назви «Русь», либонь,
відбивають етнокультурні та релігійні, а не п олітичні ідентичності. Литва
почала проникати на руські терени у часи, коли не тільки тамтешні еліти,
а й підданці почали втрачати старі племінні лояльності й набувати тих чи
тих форм руської ідентичности. Тут особливо прикметним є випадок кри­
вичів - східнослов’янського племені, яке населяло велику частину сучасної
Білорусі. Кривичі напрочуд міцно трималися своєї окремої ідентичности.
На відміну від багатьох інших східнослов’янських племен, вони ніколи
не зникли зі сторінок «Повісти временних літ». їх згадано і в Київському
27 Цей договір існує в двох редакціях, одна з Ґотланду, друга з Риги. Обидві опубліковано:
А. Ф. Вішнеускі, Я. А. Юхо, Псторыя дзяржавы і права Беларусі у документах іматзрьіялах:
вучэб. дапаможнік, Мінск, 2003, с. 15-23; пор. також: Смоленские грамоты ХІІІ-ХІУ веков,
подгот. к печати Т. А. Сумникова и В. В. Лопатин, Москва, 1963, с. 18-62. Те, що в тексті до­
говору світ поділено на руський і латинський, нагадує про спостереження Наталі Яковенко,
вже згадане у першому розділі: говорити про єдину давньоруську народність - це все одно,
що твердити про існування однієї латинської народности на підставі навчання латиною в
Західній Европі (див. с. 50 цього видання).
104