Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 121

Ці приязні литовці
князів24. Заступання Рюриковичів литовськими князями могло тривати
цілі покоління, просуватися вперед і попускатися, як у випадку Полоцька25.
Галицько-Волинський літопис було укладено до тріюмфального мар­
шу Ґедиміновичів руськими землями у XIV столітті, тому там майже немає
ретроспективних наголосів на важливості литовського чинника в регіоні.
Літописні відомості висвітлюють, однак, причини такої «дружньої» зміни
влади і допомагають зрозуміти деякі культурні механізми цього процесу.
Одним із таких механізмів була релігійна адаптація правлячої династії,
але уважний аналіз джерел показує, що прийняття князям и християнства,
точніше православ’я, не було річчю доконечною для успіху Ґедиміновичів.
З одного боку, чимало литовських князів, надто в XIV столітті, злилося з
місцевими елітами і перейняло віру своїх нових підданців. Із другого боку,
в XIV столітті населення так званої Чорної Русі в басейні Німану часто волі­
ло литовських князів-язичників, аніж християн-Рюриковичів із Галицько-
Волинського князівства. Галицько-волинські літописці називатимуть таких
литовців «безбожними», коли ті входитимуть у союз із руськими князями
або служитимуть у їхньому війську26. Отже, охрещення литовських князів
було напевно важливою, але не головною умовою для підпорядкування
місцевих еліт.
Набагато важливішим у цьому контексті виглядає те, що литовські
князі, які з’явилися на руїнах київської імперії, поділяли ту саму полі­
тичну культуру, що й колишні руські правителі, і були не проти платити
культурну ціну за своє домінування, переймаючи руські звичаї. Ситуація
литовців дуже відмінна від ситуації монголів, які не тільки відрізнялися
від руських князів політичною культурою, а й могли наполягати (принай­
мні цього боялися християни) на переході в свою віру. Монголи становили
реальну альтернативу Рюриковичам тільки у південних і південно-схід­
них частинах колишньої київської держави. На землях сучасної Білорусі
вони з’являлися спорадично, здебільшого коли підтримували своїх га­
лицько-волинських васалів проти литовців. Предки сучасних білорусів не
знали монгольської навали як такої і мусили вибирати між дедалі силь­
нішими литовськими князями та підупалою владою галицько-волинських
24 Полоцький князь Ізяслав визнавав сюзеренітет Войшелка, а той, своєю чергою, був клієн­
том галицько-волинських князів. Коли Шварно Данилович став замість Войшелка великим
князем Литовським, ситуація заплуталася ще більше, але ймовірно, що це пом’якшило пере­
хідний процес.
25 Див.: Сагановіч, Нарыс гісторьіі Беларусі, с. 64-65; Rowell, Lithuania Ascending, с. 83-87.
26 Див.: Мозер, «Стереотипы Литвы».
103
і