Ці приязні литовці
временних літ » литовці були підданцями київських князів, які мирно жили собі під владою Русі. Трохи інакша картина постає із Київського літопису, де часто згадувано походи руських князів проти литовців. Під час одного з таких походів, зафіксованого в літописі під роком 1132, кияни спалили литовські поселення, але самі зазнали серйозних втрат. Вони не залишили там великого війська, і щойно головні руські сили пішли, литовці напали на « киань » із засідки17. Литва в Київському літописі виглядає вочевидь інакше- бунтівливий народ, за яким мусили пильно наглядати київські князі. Набагато агресивніший образ тих самих литовських князів постає зі сторінок Галицько-Волинського літопису: вперше їх згадано у статті за 1205 рік під час усобиці в Галицько-Волинському князівстві, коли литва у спілці з ятвігами напала на червенські городи та Волинь18. Отже, колишні данники і бунтівливі підданці постали аґресорами і нападниками19.
Автори Галицько-Волинського літопису, а надто галицькі князі, знали литовців набагато краще за своїх попередників. Князі Данило, Василько та їхні сини не лише воювали з литовцями, а й спільно з ними виступали проти поляків і татар, укладали шлюби, мали серед литовських князів друзів і ворогів. Мало того, є гіпотеза, що автори Галицько-Волинського літопису могли запозичувати історичні відомості із записів, які велися в Новогрудку або іншому великому центрі Литовської Русі20. Виглядає на те, що в очах галицько-волинського літописця литва відрізняється від « своїх » передусім релігією. Судячи з літописного повідомлення, князь Данило, закликаючи поляків виступити разом із ним на литовських язичників, апелював до християнської солідарносте. Князь Василько завдяки перемогам над литовцями та ятвігами заслужив особливу похвалу літописця. Схвально відгукувався літописець і про деяких литовських князів, як-от Войшелк( лит. Уаі § а^), що охрестились і стали васалами галицько-волинських правителів, натомість засуджував тих, хто тримався язичництва і ворожого наставлення, як-от Тройден( лит. Тгаісіепів) 21.
17 Див.: ПСРЛ, т. 2, ствп. 294. 18ПСРЛ, т. 2, ствп. 721. 19 Виглядає, що зневажливі відгуки у руських джерелах про литовців, які, мовляв, повиходили з боліт і лісів( див.: Русина, Україна під татарами і Литвою, с. 42-43), належать до пізніших часів. Як уже було сказано, датування одного з таких джерел, « Слова о погибели Русской земли », XIII століттям є сумнівним. 20Див.: Rowell, Lithuania Ascending, с. 32. Цю гіпотезу вперше висловив Владімір Пашуто, але інші дослідники взяли її під сумнів: див. Котляр, Галицько-Волинський літопис XIII ст., с. 131-132. 21 Див.: Мозер, « Стереотипы Литвы », с. 237-242.
101