Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 117

Кому належить Велике князівство Литовське?
відсутність у російській історіографії спеціяльного терміна на позначення
українських і білоруських русинів (зазвичай уживають термін «русские»),
ускладнюватимуть дослідження політичної та культурної історії регіо­
ну. Ще більше ця ремарка стосується сучасної англомовної історіографії.
Можливість не називати руське населення Великого князівства Russian в
англійській мові існує, але славістичні студії на Заході і далі перебувають
під впливом старого імперського погляду, згідно з яким ВКЛ належить до
«Russian history». Підручники російської історії відтворюють цей погляд:
Ніколас Рязановскі називає Велике князівство Литовське «а Lithuanian-
Russian state», а східно-слов’янське населення цієї держави - «Russians»10.
Однією з найважливіших проблем історії східнослов’янських ідентич­
ностей є роль литовського періоду в утвердженні їхньої осібности. Боріс
Флоря свого часу поставив під сумнів стару совєтську тезу про те, що різ­
ні східнослов’янські народності постали впродовж XIV-XV століть. На
Флорину думку, руські еліти Речі Посполитої та Московії почали вважати
одна одну окремими спільнотами в кінці XVI - на початку XVII століття.
Але навіть тоді між ними не існувало якогось жорсткого розмежування, до­
водить історик і ставить під сумнів існування осібної білоруської (а в під­
тексті й української) етнічної ідентичности раніше XVII століття11, актуа­
лізуючи в такий спосіб дискусію про спільну українсько-білоруську народ­
ність у ранньомодерний період, яка точилася в українській історіографії в
1930-х роках12. Ігара Марзалюка з Білорусі, автора монографії з історії до-
ю Те, як Рязановскі інтерпретує історію Великого князівства Литовського в контексті росій­
ської історії, див. у його синтезі: Riasanovsky, History of Russia, с. 146-156.
11 Див.: Флоря, «О некоторых особенностях развития этнического самосознания восточных
славян в эпоху средневековья - раннего нового времени», с. 9_38, полеміку з білорусь­
ко-шведським істориком Андреем Катлярчуком в його ж статті: «Некоторые соображе­
ния об этническом самосознании предков современных белоруссов (в связи со статьей
А. С. Котлярчука)», у кн.: Русь-Литва-Беларусъ. Проблемы национального самосознания
в историографии и культурологии: По материалам междунар. научн. конференции, по­
священной 90-летию со дня рождения Н. Н. Улащика, Москва, 1997 ? с. 92_945 пор. обго­
ворювану статтю Катлярчука «Самосознание белорусов в литературных памятниках XVI—
XVIII вв.» (там само, с. 82-91. У публікаціях після 1991 року Флоря називає руське населення
Великого князівства і Речі Посполитої «русским», беручи (не завжди послідовно) цей термін
у лапки.
12 Див.: Myron Korduba, «Die Entstehung der ukrainischen Nation», у кн.: Contributions a
Uhistoire de VUkraine au Vile Congres International des Sciences Historiques, Lviv, 1933, c. 19-
67; Іван Крип’якевич, «До питання про національну свідомість українського народу в кінці
XVI - на початку XVII ст.», Український історичний журнал, № 2 (1966), с. 82-84.
99