Кому належить Велике князівство Литовське?
У цьому розділі йдеться про руські землі, які в другій половині XIV століття опинилися у складі Великого князівства Литовського. Наявні джерела, як і слід було очікувати, містять дуже мало інформації про ідентичність усього руського населення. Істотно ліпше висвітлено свідомість еліт, але тут є свої проблеми: сливе неможливо в деталях простежити формування ідентичности еліт того чи того регіону впродовж цілого періоду від початку XIII століття до Люблінської унії. Галицько-Волинський літопис охоплює XIII століття, але відтак ми втрачаємо це важливе джерело інформації. Тому в пошуках джерел доводиться робити крутий поворот від Західної України до Смоленська та Литви, де в середині XIV століття почалося своє літописання. Одинокий регіон, який попри зміну джерел залишається у полі зору протягом усього того часу,- це Волинь. Але в XIV столітті власного літопису там не вели, негусто з місцевими джерелами й у XV столітті. Цю прогалину допомагають заповнити інші джерела, але вони дуже неповні, а в ранньому періоді їх іще й замало. Брак джерел витворює широкий простір для всіляких припущень, суперечливих концепцій і теорій, надто коли йдеться про історію ідентичностей.
Чим було Велике князівство Литовське на ділі- литовською, литовсько-руською чи, може, русько-литовською державою? Відповідь на це питання ускладнюється тим, що правителі з походження були литовцями, а переважну більшість людности становили східні слов’ яни. Не зовсім ясно з історіографічного погляду також, ким були ті слов’ яни- білорусами, українцями а чи « русскими », як уважала російська імперська історіографія. Один із магістральних напрямків білоруської національної історіографії полягає в доведенні, що історична спадщина Великого князівства Литовського належить білорусам. Ці претензії спричинили велику дискусію між литовськими та білоруськими істориками і політичними елітами. Після розпаду СССР дехто в Мінську твердив, що Білорусь має історичні права не лише на литовську столицю Вільнюс( білоруською Вільня), а й на державний герб Литви: вершник із шаблею- « Пагоня »( чи « Ууйв » литовською)- символ, глибоко закорінений в історії ВКЛ6. Із погляду українських істориків, зв’ язок України з Великим князівством Литовським- це переважно бічний, далеко не першорядний епізод українського історичного наративу, головними персонажами якого є давньокиївські князі та запо-
6 Про польсько-литовсько-білоруську суперечку за Вільнюс / Вільню див.: Timothy Snyder, The Reconstruction of Nations: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569-1999, New Haven- London, 2003, c. 52-102( укр. пер.: Тимоті Снайдер, Перетворення націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь, 1569-1999, Київ, 2003, с. 33-132).
97