Загалънорусъка єдність
північно-східну Русь. Цей титул мав підкреслити владу великих князів владимирських над іншими руськими князями, що підкорялися монгольським ханам. Першим його використав Міхаїл, великий князь тверський. Іван Калита також час від часу вживав термін « вся Русь » у своєму титулі- зрештою в Москві тепер сидів митрополит Русі. Цю практику продовжили його спадкоємці, зокрема Семьон Івановіч і Дмітрій Донський90. Васілій І( 1389-1425) став першим московським князем, який почав карбувати на своїх монетах « правитель усієї Русі ». За іронією, ми дізнаємося про це з монет, карбованих у Москві в 1389-1399 роках, на реверсі яких приміщено здравицю Тохтамишу. Крім того, що великий князь усієї Русі не був незалежним правителем, ця його « вся Русь » обмежувалася територією під контролем Золотої Орди91. Справедливо буде припустити, що концепція « всієї Русі », втілена у титулах великих князів, за всіх обмежень зміцнювала почуття єдности Русі серед православних підданців хана.
Св. Сєрґія і св. Стефана, попри поневіряння різними краями, які спіткали їх і їхні родини, об’ єднувала саме руська ідентичність. Про св. Стефана, наприклад, агіограф писав « родом русинъ, от языка словеньска », а про св. Сєрґія писали, що він народився в Руській землі. Попри сильне почуття осібної ідентичности, автори Новгородського літопису називали свій народ « руськими новгородцями » 92. Купець Афанасій Нікітін, уродженець Твері, головного політичного і торгового конкурента Москви, який побував на мусульманському Сході та в Індії, зі сторінок своїх подорожніх нотаток постає як представник народу, знаного під назвою рускые, що живе в державі Русь, до якої входять різні землі. Він уважав себе передусім руським християнином(« братие рустии християня ») 93. Це міцне почуття етноконфесійної, русько-християнської ідентичности дозволяло жителям північно-східної Русі відрізняти себе не лише від « чужинців », які живуть поза руськими
90 Див.: А. А. Горский, Русские земли в XII-XIV веках. Пути политического развития, Москва, 1996, с. 102. Пор.: Анна Хорошкевич, « Отражение представлений о регионах всея Руси и Российского царства в великокняжеской и царской титулатуре XVI в.», у кн.: Die Geschichte Rufilands im 16. und 17. Jahrhundert aus der Perspektive seiner Regionen, Hg. von Andreas Kappeler, Wien, 2004, c. 102-127, зокрема с. 106-108; Александр Филюшкин, « Вглядываясь в осколки разбитого зеркала: Российский дискурс Великого княжества Литовского », Ablmperio, 4( 2004), с. 561-601. 91 Про монета Васілія і поняття « вся Русь » див.: Noonan, « Forging a National Identity », с. 496. 92Див.: The Chronicle of Novgorod, c. 131. 93Повість про мандрівку Нікітіна приміщено у Софійському другому літописі під роком 1475- Окремо її опублікували як Хожение за три моря Афанасия Никитина, 1466-1472, 2-ге вид., Москва-Ленинград, 1958( пор. також: БЛДР, т. 7: Вторая половина XV века, С.-Петербург, 1999; електронна версія: http:// lib. pushkinskijdom. ru / Default. aspx? tabid = 5o68).
87