Передмова
Я не мав наміру писати цю книжку , бо працював над іншим проектом з модерної історії , втім , проблематика домодерних ідентичностей східних слов ’ ян поволі , але вперто почала забирати щораз більше мого часу й уваги . Проглядаючи великі сучасні наративи східнослов ’ янської історії , я раптом усвідомив , що наше сприйняття домодерних росіян , українців і білорусів далі покладається на погляди та парадигми , посталі на початку минулого століття . За останнє століття в дослідженнях окремих тем і періодів східнослов ’ янської історії відбувся чималий проґрес , але головні парадигми кінця XIX - початку XX століття успішно пережили і совєтські утиски , і еміґрацію носіїв національних історіографічних традицій на Захід . Після розпаду СССР ці парадигми повернулися у східнослов ’ янські землі , ба навіть розквітли на руїнах совєтської історіографії .
Дружина мого американського знайомого , який готував доповідь про Михайла Грушевського ( 1866-1934 ), якось спитала , чи з ’ явився від часів Великої депресії хтось кращий за нього у ділянці української історії . « Правду кажучи , ні », - відповів той . Я поставив собі те саме запитання , маючи на увазі цілу сферу української , російської і білоруської історіографії . Довелося розширити хронологічні рамки і почати не від Великої депресії , а від російсько-японської війни 1904-1905 років і російської революції 1905-Г0 . Саме тоді Грушевський опублікував перший у XX столітті нарис української історії ; патріярх російської історіографії Васілій Ключевський почав видавати « Полньїй курс русской истории », а з тіні російської імперської історії почала виходити білоруська національна історіографія . На це розширене питання я так само відповів « ні ». За останні сто років ніхто не зрівнявся з цими класиками , жоден інший підхід до « націоналізації » минулого не перевершив досягнень того покоління науковців . Урешті-решт , мені стало важко опиратися спокусі по-новому подивитися на панівні версії домодерної історії України , Росії та Білорусі , спробувавши зденаціоналізувати й осучаснити їх відповідно до теперішніх стандартів історичної науки . Так зрештою дійшло до написання цієї книжки .
хі