Передмова
Я не написав би її без допомоги( свідомої чи мимовільної) багатьох людей- іноді у них теж складалося враження, ніби я працюю над зовсім іншим проектом. Хотів би, однак, подякувати тут тим, хто допоміг найбільше. Особлива подяка належить Мирославу Юркевичу за його підтримку, тактовні поради і ретельне редагування моєї укранглійської мови. Поради Романа Шпорлюка, Блера Рубла, Тері Мартина і Тимоті Снайдера допомогли визначитися з масштабом книжки й аналітичними підходами. Так само корисними були ремарки Володимира Кулика, який( небезпідставно) відраджував мене писати цю працю. Я також дуже вдячний Френкові Сисину та Зенонові Когуїу за те, що вони щедро ділилися думками про ранньомодерні українські тексти й ідентичності, а також книжками і ксерокопіями статтей зі своїх бібліотек. У великій пригоді стали дискусії про ранньомодерну російську й українську історію з Наталею Яковенко, Чарлзом Галпериним, Майклом Флаєром і Едвардом Кінаном. Пол Бушковіч, Саймон Френклін, Валері Ківелсон, Дон Островскі, Олексій Толочко, Олена Русина і Міхаель Мозер прочитали окремі розділи книжки і дали цінні поради, як їх вдосконалити. Я також хочу подякувати учасникам Семінару з вивчення культурних ідентичностей( Албертський університет)- Івану Химці, Єлєні Поґосян, Наталі Пилип’ юк, Олегові Ільницькому, Гезер Колмен і Пітеру Роланду- за їхні зауваги до розділів книжки, наперед представлених на цьому семінарі. Частини розділів 7 і 8 увійшли спершу до статті « The Two Russias of Teofan Prokopovyc », уміщеній у збірнику « Mazepa e il suo tempo. Storia, cultura, societa »( Alessandria, 2004). Дякую Джовані Броджі Беркоф за поради стосовно змісту статті та редакторці цієї збірки Джовані Сєдиній за дозвіл використати тут частину цієї статті.
Я у великому боргу також перед учасниками Гуманітарної програми Американської ради наукових товариств із розвитку гуманітарних досліджень у Білорусі, Росії та Україні, а надто перед членами її відбіркового комітету- Анджеєм Тимовським, Вільямом Розенберґом, Джоан Нойберґер і перед адміністратором програми Ольґою Бухіною. Робота у цій програмі дала мені унікальну нагоду зустрітися з чільними українськими, російськими та білоруськими науковцями, що працюють у сферах, тісно пов’ язаних із тематикою цієї книжки. Фонд катедр українознавства( Нью-Йорк) підтримав мої дослідження ґрантом, тож я хотів би висловити тут глибоку вдячність директору фонду Романові Процику за сприяння. Дякую також Майклу Вотсону, науковому редактору з історії у видавництві Кембриджського університету, який провів мій рукопис через складний видавничий процес. Моя щира подяка належить також працівникам видавництва Ізабель Дембікур, Джекі Ворен і Жаклін Френч за допомогу в редагуванні тексту. Дякую також двом анонімним рецензентам, зауваження яких було враховано в остаточній версії книжки. Віктор Брехуненко люб’ язно допоміг мені щодо авторських прав на використані мною матеріяли з України. Як завжди, дякую Пітеру Матилайнену за допомогу з комп’ ютером. І нарешті, особлива подяка належить моїй родині в Канаді й Україні.
[ 2006 ]