Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 26

крилось багато нових митниць у Білоруській, Псковській та Мо- гилівській губерніях, через що деякі з митниць на Лівобережжі були перенесені в інші місця або ліквідовані (1712 р.) 47 . Тим часом П. Орлик власні політичні плани намагався напо- легливо реалізувати. Так, наприкінці січня 1711 р. під його ору- дою козацькі полки в складі об’єднаної українсько-тарарсько- польської армії здійснили ряд збройних заходів, спрямованих на звільнення Правобережжя від московського підпорядку- вання. З цією метою поблизу Рашкова антиросійське угрупову- вання (близько 4 тис. запорожців на чолі отамана К. Гордієнка, від 20 до 30 тис. буджацьких і білгородських татар, 2 тис. по- льських вояків) перетнуло Дністер. Унаслідок вдало заверше- ного походу власне П. Орлик зміг перепідпорядкувати під своєю зверхність порівняно велику територію в межах Немирів – Він- ниця – Брацлав. Тоді ж він офіційно звернувся до І. Скоропад- ського з пропозицією докласти максимум спільних зусиль, щоб Україна нарешті стала б «назавше самостійною державою». Проте лівобережний володар булави в черговий раз відмовився від такого заходу, не наважуючись відверто виступити проти жорсткого та мстивого Петра І. Він добре пам’ятав про спале- ний Батурин. Навпаки, проти армії П. Орлика він організував військові загони під орудою генерального осавула І. Бутовича. Проте в березні гетьманські вояки були розбиті під Лисянкою, а правобережні полки об’єдналися під владою П. Орлика 48 . Однак успіхи П. Орлика виявилися доволі тимчасовими. 5 березня 1712 р. Ахмед ІІІ видав на його ім’я «привілей», згідно якого за правобережним гетьманом закріплювалась територія на правому березі Дніпра, а Лівобережжя визнавалось володін- ням царя. З такою ситуацією П. Орлик категорично не погоджу- вався і пояснював це так: «…Якщо нам тепер, віддають лише цю пустелю, а Лівобережну, заселену, залишають під московським Там само. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 6362. – Арк. 28. Край козацький. Довідник з історії Лисянщини. – К., 2004. – С. 135, 186. 47 48 26