Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 26
крилось багато нових митниць у Білоруській, Псковській та Мо-
гилівській губерніях, через що деякі з митниць на Лівобережжі
були перенесені в інші місця або ліквідовані (1712 р.) 47 .
Тим часом П. Орлик власні політичні плани намагався напо-
легливо реалізувати. Так, наприкінці січня 1711 р. під його ору-
дою козацькі полки в складі об’єднаної українсько-тарарсько-
польської армії здійснили ряд збройних заходів, спрямованих
на звільнення Правобережжя від московського підпорядку-
вання. З цією метою поблизу Рашкова антиросійське угрупову-
вання (близько 4 тис. запорожців на чолі отамана К. Гордієнка,
від 20 до 30 тис. буджацьких і білгородських татар, 2 тис. по-
льських вояків) перетнуло Дністер. Унаслідок вдало заверше-
ного походу власне П. Орлик зміг перепідпорядкувати під своєю
зверхність порівняно велику територію в межах Немирів – Він-
ниця – Брацлав. Тоді ж він офіційно звернувся до І. Скоропад-
ського з пропозицією докласти максимум спільних зусиль, щоб
Україна нарешті стала б «назавше самостійною державою».
Проте лівобережний володар булави в черговий раз відмовився
від такого заходу, не наважуючись відверто виступити проти
жорсткого та мстивого Петра І. Він добре пам’ятав про спале-
ний Батурин. Навпаки, проти армії П. Орлика він організував
військові загони під орудою генерального осавула І. Бутовича.
Проте в березні гетьманські вояки були розбиті під Лисянкою,
а правобережні полки об’єдналися під владою П. Орлика 48 .
Однак успіхи П. Орлика виявилися доволі тимчасовими.
5 березня 1712 р. Ахмед ІІІ видав на його ім’я «привілей», згідно
якого за правобережним гетьманом закріплювалась територія
на правому березі Дніпра, а Лівобережжя визнавалось володін-
ням царя. З такою ситуацією П. Орлик категорично не погоджу-
вався і пояснював це так: «…Якщо нам тепер, віддають лише цю
пустелю, а Лівобережну, заселену, залишають під московським
Там само. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 6362. – Арк. 28.
Край козацький. Довідник з історії Лисянщини. – К., 2004. –
С. 135, 186.
47
48
26