Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 25

разом «з усіма прилеглими землями і переправою» біля нього
через Дніпро (пункт 5) 42 .
Безпосередньо про статус Києва йшлося в пункті 13: «Си -
лою цього Виборчого Акту ухвалюється, щоб столичне місто
Русі Київ та інші міста України зберігали недоторканими й не-
порушними всі свої справедливо отримані закони та привілеї й
це мусить у відповідний час обов’язково підтверджуватися
гетьманською владою» 43 .
В період російсько-турецької війни 1710-1713 рр. знову досить
гостро постало питання про Правобережжя. Після невдалого
Прутського походу в Молдову в 1711 р. Петро І змушений був ви-
вести з регіону свої війська й відмовитися від претензій у май-
бутньому на ці землі 44 . Вони переходили в повну власність коро -
лівської влади. В зв’язку з цим у краї ліквідовувався полко вий ус-
трій й відновлювався попередн ій польський. Розпочався масовий
переселенський рух на лівий берег Дніпра. В іменному указі від
23 вересня 1711 р. наказувалося білоцерківському полковнику
А. Танському: «Тамошним же полковникам с полковою, сотен-
ною и рядовою козацкою старшиною, с женами и детьми их и с
их движимими пожитки на жилища перейти в Малую Россию, в
тамошние полки, где кто пожелает» 45 . Так, дещо неприродно, за
наказом «згори», значна частина правобережного населення і,
зокрема, старшина, «вливалися» до населення Гетьманщини. На-
приклад, відомий на той час чигиринський полковник Гнат Гала-
ган – учасник Північної війни, один з царських пособників при
руйнуванні Запорозької Січі 14 (25) травня 1709 р., коли терито-
рія Чигиринського полку відійшла до Речі Посполитої, відразу
був призначений прилуцьким полковником 46 . Дещо пізніше від-
Там само. – С. 13.
Там само. – С. 19.
44
Письма и бумаги императора Петра Великого. – М., 1962. –
Т. ХІ. – Вып. 1. – С. 325.
45
Там само. – М., 1964. – Т. ХІ. – Вып. 2. – С. 150-151, 243.
46
ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 2. – Спр. 5. – Арк. 1.
42
43
25