сею грамотою изъявить Вам благодарность Нашу и, в ознаменованіе оной пред всеми, самым делом жалуем Вас Нашим Орденом Белаго Орла *. В ожиданіи же случая оказать Вам большія еще милости, Мы со всегдашнею Нашею Королевскою благосклонностію, готовы пребываем » 21. 24 січня 1704 р. у Ніжині Самусь передав Мазепі гетьманські клейноди й грамоту на уряд гетьманський від польського короля, а той з дозволу царського прийняв ïx 22. У травні того ж року Мазепа, не розкриваючи справжніх своїх намірів, перейшов на правий берег Дніпра, де його радо зустріло місцеве населення, вважаючи, що він прийшов « взяти їх під свою булаву ». А вже через місяць за його наказом С. Палія було заарештовано, а Білу Церкву, яку Петро І хотів віддати полякам, захоплено. Невдовзі після того гетьман прибув під Любар на Житомирщині( за Андрусівським перемир’ ям 1667 р. мав належати Польщі) і проголосив, що саме тут відтепер проходитиме кордон з Річчю Посполитою. Петру І він написав листа про неможливість передати Правобережжя в підпорядкування польській короні. Між тим цар у серпні 1704 p. у м. Нарві через посередництво посла, воєводи хелминського Томаса Дзялинського, уклав угоду з королем про повернення регіону( конкретно Білої Церкви й тамтешні фортеці) й « нейтралізацію » фастівського « бунтівника ». Приблизно те ж саме передбачала одна з 10 « Секретных статей » коронних гетьманів Адама Сенявського та Станіслава Ржевуського до російського монарха 23. Проте здійснити все, що було заплановано, як і попереджав Мазепа, через військові події відразу не вдалося.
*
Одна з вищих урядових нагород у Речі Посполитій.
21
Источники малороссийской истории. – Ч. 2. – С. 41.
22
Костомаров Н. И. Мазепа. – М., 1992. – С. 143.
23
Архив ЮЗР. – К., 1868. – Ч. 3. – Т. 2. – С. 63 і далі; Корд Веньямин. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. // Український археографічний збірник ВУАН. – К., 1930. – Т. 3. – С. 31.
15