Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 12

Проте московський уряд, зв’язаний умовами «Вічного
миру» (1686), не міг відверто підтримувати такі тенденції. Тому,
коли С. Палій передав через І. Мазепу власне побажання схо-
жого змісту, то йому порадили дещо зачекати, а за сприятливих
обставин просто перебратися зі своїми козаками в межі Ліво-
бережної Гетьманщини 18 .
З початком ХVІІІ ст., після проголошення війни Швеції в
1700 р., Петро І, практично повністю ігноруючи інтереси стар-
шинської адміністрації на чолі з володарем булави, перетворює
Україну (в першу чергу її прикордонні землі з Польщею) в свою
заложницю при вирішенні великодержавницьких проблем. Зок-
рема, укладаючи угоду з польським королем Августом ІІ Силь-
ним (роки правління 1697-1706, 1709-1733) про спільні заходи
проти шведського короля Карла ХІІ (1697-1718), він пообіцяв
поступитися Речі Посполитій кількома «градами» на Правобе-
режжі й деякими поселеннями Стародубського полку. А вже
потому відправив до Мазепи (з метою розвідати, як той поста-
виться до такого рішення) дяка Бориса Михайловича з «таєм-
ними» статтями. В них, зокрема, зазначалось про можливість
відторгнення «от Украины» та повернення «во владеніе» Речі
Посполитої «заднепровских местечек» Трахтемирова, Стайок
і Трипілля (пункт 3); водночас заселення Чигирина та деяких
прикордонних районів, що за «Вічним миром» мали залиша-
тися без осілої людності (пункт 4); передачу найближчих «к
стороне польской» сіл на Стародубщині (пункт 5) 19 .
Гетьман дуже добре розумів тактику і загальні корисливі
плани царського двору щодо України. В цій справі для нього
майже не існувало таємниць. Тому, щоб не загострювати сто-
сунки з «великим государем», І. Мазепа вирішив формально не
Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та
українсько-польські стосунки на Правобережній Україні // Україна в
Центрально-Східній Європі. – К., 2008. – Вип. 8. – С. 316-336.
19
Источники малороссийской истории, собранные Д.Н. Банты -
шем-Каменским и изданные О. Бодянским. – М., 1859. – Ч. 2. – С. 31.
18
12