Між тим м-ко Почеп, яке 1618 р. опинилось у складі Речі Посполитої, а за Б. Хмельницького стало сотенним центром Стародубського полку, 1686 р. Петро І за слушної нагоди приєднав до Московії й перетворив на потужний фортифікаційний пункт 15.
Від 1688 р. С. Палій періодично звертався до царського уряду через українського гетьмана та інших офіційних осіб з пропозицією возз’ єднати підпорядковані йому землі Правобережжя з Лівобережжям, тобто мова йшла про « повноцінну » Гетьманщину на обох берегах Дніпра. У фастівського полковника відповідно змінилась і атрибутика. Якщо раніше він підписувався, як правило, полковник « Війська Речі Посполитої запорозького », або « Війська його королівської милості запорозького, то пізніше так: « Полковник його цісарського величества війська запорозького ». А його соратник, виходець з Переяславського полку Самусь( Самійло Іванович) почав навіть називати себе « його пресвітлого величества війська запорозького гетьман український » 16. Останній у 80-х роках перебував на посаді богуславського полковника, а в 1692 р. польський уряд призначив його наказним гетьманом Правобережної України. З кінця ХVІІ ст. обидва полковники започаткували запеклу народну боротьбу проти місцевого панства та чиновників.
На той час визвольний рух у межах правобережного регіону, а також ідея об’ єднання з Лівобережжям у складі єдиного державного утворення набули особливої гостроти та поширення. Зокрема в листі шляхтича В. Красинського до І. Мезепи від грудня 1690 р. було запропоновано « уступить в Русскую державу » міста Волинь і Пропойськ з повітами, які нібито знаходились у залежності того 17.
15
Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии: Материалы для истории заселения, землевладения и управления. – К., 1888. – Т. 1: Полк Стародубский. – С. 274-293.
16
Андрусяк Микола. Мазепа і Правобережжя. – Львів, 1938. – С. 39-40.
17
РДАДА( Москва). – Ф. 124. – Оп. 3. – Спр. 708. – Арк. 1 і далі. 11