Між тим м-ко Почеп , яке 1618 р . опинилось у складі Речі Посполитої , а за Б . Хмельницького стало сотенним центром Стародубського полку , 1686 р . Петро І за слушної нагоди приєднав до Московії й перетворив на потужний фортифікаційний пункт 15 .
Від 1688 р . С . Палій періодично звертався до царського уряду через українського гетьмана та інших офіційних осіб з пропозицією возз ’ єднати підпорядковані йому землі Правобережжя з Лівобережжям , тобто мова йшла про « повноцінну » Гетьманщину на обох берегах Дніпра . У фастівського полковника відповідно змінилась і атрибутика . Якщо раніше він підписувався , як правило , полковник « Війська Речі Посполитої запорозького », або « Війська його королівської милості запорозького , то пізніше так : « Полковник його цісарського величества війська запорозького ». А його соратник , виходець з Переяславського полку Самусь ( Самійло Іванович ) почав навіть називати себе « його пресвітлого величества війська запорозького гетьман український » 16 . Останній у 80-х роках перебував на посаді богуславського полковника , а в 1692 р . польський уряд призначив його наказним гетьманом Правобережної України . З кінця ХVІІ ст . обидва полковники започаткували запеклу народну боротьбу проти місцевого панства та чиновників .
На той час визвольний рух у межах правобережного регіону , а також ідея об ’ єднання з Лівобережжям у складі єдиного державного утворення набули особливої гостроти та поширення . Зокрема в листі шляхтича В . Красинського до І . Мезепи від грудня 1690 р . було запропоновано « уступить в Русскую державу » міста Волинь і Пропойськ з повітами , які нібито знаходились у залежності того 17 .
15
Лазаревский А . М . Описание старой Малороссии : Материалы для истории заселения , землевладения и управления . – К ., 1888 . – Т . 1 : Полк Стародубский . – С . 274-293 .
16
Андрусяк Микола . Мазепа і Правобережжя . – Львів , 1938 . – С . 39-40 .
17
РДАДА ( Москва ). – Ф . 124 . – Оп . 3 . – Спр . 708 . – Арк . 1 і далі . 11