міжнародного Карловицького конгресу 1698-1699 рр. була досягнута домовленість між Туреччиною та Польщею( договір від 16 січня 1699 р.) про передачу останній Брацлавщини, Поділля, а також південної частини Київщини.
Ще напередодні описаних вище міжнародних подій, а саме на початку 80-х років із Запорожжя на південь Київщини з відома коронного польного гетьмана С. Яблоновського перейшло кілька сотень запорожців під орудою С. Палія. На їх багатообіцяючі заклики « вольності » сюди ж почали переселятися селяни-втікачі та рядове козацтво з різних місцевостей України. Опорним пунктом при цьому визначився Фастів, який ще незадовго перед тим був пусткою, а заселився за Палія 12. У місті збудували фортецю. Звідси правобережний полковник почав рух проти шляхтичів, чимраз далі « збирав » землі під свій « козацький присуд », тим самим зміцнюючи національні позиції на території Правобережної Гетьманщини. Тому, коли у 1686 р. постало питання між Гетьманатом і владою Речі Посполитої стосовно прикордонної області, то виявилося, що вона значною мірою вже заселена укра їнцями. Незабаром освоєння земель поширилось на великий простір між Дніпром, Дністром і Случем. У літописі гадяцького полковника Г. Грабянки довідуємось, що Палій, « утишивши же Заднепра и поосажовавши многіе гради людми осел был яко уделній пан, войска свої охотніе по Полесю, даже до литовской границе, розстановляючи, десятини з пасек, индукти и всякіе приходи со всего Заднепра, даже до Днестра и Случи, на себе отбирающи » 13. Схожу інформацію знходимо і в інших джерелах 14.
12
Соловьев С. М. История России с древнейших времен. – М., 1962. – Кн. VІІ. – С. 492; Чухліб Т. Семен Палій // Історія України в особах: Козаччина. – К., 2000. – С. 186.
13
Грабянка Григорий. Летопись. – Киев, 1854. – С. 239-240.
14
Див.: Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе( далі: Архив ЮЗР). – К., 1868. – Ч. 3. – Т. 2. – С. 121.
10