Наш первый выпуск ШКОЛА ОТ А ДО Я № 2, 2019 | Page 130

2 урок
VІІІ. Етап застосування знань і способів дій.
Учитель:
Вершиною розвитку жанру усмішки, створеного Остапом Вишнею, вважаються
«Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі». Як
мудрий знавець природи й співець її щедротного світу постає Остап Вишня в усмішках
власне мисливських – про перебування людини на полюванні, риболовлі, допитливість
і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний
лад усмішок обумовлений тим, що в них діє спостережливий, багатий душею оповідач,
якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колоритним
словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту.
Саме із полюванням та рибальством як великою життєвою пристрастю
письменника Остапа Вишні і буде пов’язана тема нашого другого уроку. Зупинимось
на цьому детальніше. Слайд 2. (Презентація «Мисливські усмішки»)
Демонструється відеоролик «Із життя Остапа Вишні» (3 хв. 11 сек.)
2. Рольова гра – засідання мисливців та рибалок.
Учитель (голова засідання): Сьогоднішня наша зустріч – це відкрите засідання
мисливців та рибалок. На порядку денному нашого засідання стоїть питання: «Як
варити і їсти суп із дикої качки». Найповнішу інструкцію з цього питання дав Остап
Вишня у своїй гуморесці. Ви з нею ознайомилися, тож які будуть пропозиції? Хто хоче
виступити з цього питання?
Виступаючий:
Прочитавши перші три абзаци твору, я роблю висновок, що для того, щоб
зварити суп із дикої качки, треба її вполювати. Але при цьому треба знати, що дикі
качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та очеретах і тихих-тихих плесах та
по річках. Отже, в першу чергу треба побувати на полюванні. Збираючись туди, само
собою розуміється, треба взяти з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і
всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб
бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту
яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна,
коли човен тече...
Виступаючий (тягне руку). Дозвольте й мені сказати:
Їхати треба компанією, тобто колективом, так чоловіка з п'ять, бо дика качка
любить іти в супову каструлю з-під колективної праці. Якщо хто забув стопку і
відірвався від колективу, тому доведеться з «горлушка»! «Горлушком», за
мисливською термінологією, зветься та частина мисливського човна, що на морських
суднах має назву «право руля».
Виступаючий:
А я знаю, що дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли
сонце вже сковзнулося з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало
вам останній золотий привіт і пішло спать...
Це – ввечері...
А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но
починає на світ благословлятись.
Звуться ці часи у мисливців «зорьками» – вечірньою й ранковою.
Виступаючий:
А я знаю, що на вечірню зорьку ви обов'язково спізнитесь. Запізнення на
вечірню зорьку це – мисливський закон. До озера ви підійдете вже тоді, коли качки
«повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з
холодним обтиранням і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать. Але головне,
що ви встигли на найцікавіший момент качачого полювання.
Це коли старі, досвідчені ваші товариші по полюванню починають розповідати
різні надзвичайні випадки з мисливського життя. І головна для мисливських оповідань