Наш первый выпуск ШКОЛА ОТ А ДО Я № 2, 2019 | Página 125

ній живуть, цінувати щастя кожної миті спілкування з рідною природою.
Отже, тема нашого уроку… Слайд №2 (тема та мета уроку).
(Під час вивчення теми учні уважно слухають, заповнюють таблиці в робочих
картках уроку «Життя і творчість письменника», готуються робити узагальнюючі
висновки)
III. Етап засвоєння нових знань і способів дій.
1. Сторінка перша – біографічна. Презентація проекту групи учнів-
біографів.
(далі подаються тези розповіді, розповідь супроводиться показом відповідних слайдів
презентації, створеної групою)
1 учень-біограф. Народився Павло Михайлович Губенко на хуторі Чечва
Зіньківського повіту на Полтавщині 13 листопада 1889 р. (тепер м. Грунь Охтирського
району Сумської області) в селянській родині. Батьки вміли читати та писати, знали
чимало українських народних пісень, казок, дотепів, приповідок. Мати знала багато
народних приказок і висловів, щедро пересипала ними свою мову. Навіть у найтяжчому
горі гумор не залишав її.
Родина була велика, одначе дружна і працьовита. Остап був другою дитиною.
Свої спогади про дитинство, навчання, життя він висловив у творі «Моя
автобіографія», в якому в гумористичному тоні автор розповідає про своє дитинство.
Перегляд фрагменту фільму «Із життя Остапа Вишні» (2 хв. 49 сек.)
2 учень-біограф.
Батьки хотіли всім дітям дати освіту, але це було нелегко. Вважалося великим
щастям, коли дитині селянина чи робітника вдавалося здобути хоча б початкову освіту.
Таке щастя випало й на долю маленького Павлуші. Сам письменник писав про це так:
«Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, менi й шести лiт. Скiнчив школу.
Прийшов додому, а батько й каже:
- Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Зiнькiв, повчись
iще там, побачимо, що з тебе вийде.
Повiз батько мене в Зiнькiв, хоч i тяжко йому було тодi, бо вже нас було шестеро
чи семеро, а заробляв вiн не дуже. Проте повiз i вiддав мене у Зiнькiвську мiську
двокласну школу.
Зiнькiвську школу закiнчив я року 1903-го, з свiдоцтвом, що маю право бути
поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого, чи що)
розряду».
3 учень-біограф.
- А от що пише Остап Вишня про свого першого учителя:
«Вчив мене хороший учитель Iван Максимович, доброї душi дiдуган, бiлий-
бiлий, як бiлi бувають у нас перед зеленими святами хати. Учив вiн сумлiнно, бо сам
вiн був ходяча совiсть людська. Умер уже він, хай йому земля пухом. Любив я не
тiльки його, а й його лiнiйку, що ходила iнодi по руках наших школярських замурзаних.
Ходила, бо така тодi «система» була, i ходила вона завжди, коли було треба, i нiколи
люто.
Де тепер вона, та лiнiйка, що виробляла менi стиль лiтературний? Вона перша
пройшлася по руцi моїй, оцiй самiй, що оце пише автобiографiю. А чи писав би я
взагалi, коли б не було Iвана Максимовича, а в Iвана Максимовича та не було лiнiйки,
що примушувала в книжку зазирати?»
4 учень-біограф.
Закінчив Зінківську школу у 1903 р.. Мріяв стати вчителем.
«Та куди ж менi в тi чиновники, коли «менi тринадцятий минало».
Приїхав додому.
– Рано ти, – каже батько, – закiнчив науку. Куди ж тебе, коли ти ще малий?
Доведеться ще вчить, а в мене без тебе вже дванадцятеро.
125