56 ЛЮ БО М И Р В И Н А Р
вого та чуткого на всяку дрібницю пана ». 58 Незважаючи на цю редакційну чуйність видавців , заборону в першу чергу спричинили доноси галицьких москофілів , які уважали , що ЛНВ може сприяти загальному національному пробудженню на Україні- Революція 1905 року скинула з ЛНВ й інших українських видань пута російської цензури , які могли розповсюджуватися в Україні . Володимир Дорошенко вірно відмітив , що ЛНВ « займає одне з передових , чи вірніше найчільніше місце », і що головним завданням було « будування української культурної соборности , як передумови соборности державної ». 59 Літературно-Науковий Вістник повністю це завдання виконав і став правдивим дзеркалом інтелектуального росту і розвитку українського культурного і суспільного життя . Для багатьох журнал став школою української національної свідомости . 60
До травня 1905 року ЛНВ виходив з рамені НТШ , а згодом видання журналу перебрала Українська Видавнича Спілка , заснована Грушевським . З рамені НТШ появилося 88 окремих випусків ЛНВ .
У 1907 році Грушевський переносить друк ЛНВ до Києва у зв ’ язку з лібералізацією політичного життя в Росії та скасуванням заборони української преси на Великій Україні . Грушевський бажав пересадити ідею соборности на « родючий велико-український ґрунт , щоб із слова сталася вона ділом ». 61 В київському періоді ЛНВ Іван Франко вже не брав участи в редагуванні журналу , і ввесь тягар відповідальносте за журнал впав на плечі Грушевського , який став його справжнім духовим батьком . Треба підкреслити , що в Києві ЛНВ був під постійним наглядом московської цензури . Про це доволі докладно згадує в своїх спогадах Юрій Тищенко ( Сірий ): « Само собою , пише Тищенко , цензурі й адміністрації поліційного характеру підлягав і « Літературно-Науковий Вістник ». Проти нього особливо мали зуб як офіційні , так і добровільні чинники царського уряду . Видавець його і фактичний редактор М- С . Грушевський був занадто відомий цілій Росії . Його ім ’ я було синонімом українського сепаратизму , загрозою єдности і неподільности Росії ». 62
Київський період редакційно-видавничої діяльности Грушевського буде обговорений на іншому місці . Тут лиш хочемо коротко насвіт-
58 І . Франко , « Заборона Літерат . -Наук . Вістника в Росиї », ЛНВ , т . XVI . 1901 , стор . 38 .
59 В . Дорошенко , Літературно-Науковий Вісник , Авґсбурґ : УВАН , 1948 , стор . 5 .
60 У зв ’ язку з ЛНВ , Дмитро Дорошенко писав , що « Зоря », а потім Л . Н . Вісник , стали для мене так би мовити за школу національної української свідомости . Вони відкрили мені новий світ . З « Зорі » я довідався про національне життя в Галичині , про наші тамошні товариства , довідався про імена Франка і Грушевського , які стали « властителями » моїх дум ».
Мої спомини про давне минуле 1901 — 1914 , Вінніпег , 1949 , стор . 7 . в1В . Дорошенко , « Літературно-Науковий Вістник », ЛНВ , Річ . 32 ,
кн . 1 , 1948 , стор . 49 .
62 Юр . Сірий , « Київ . Уривок з споминів », Літературно-Науковий Збірник ( Гановер ) 1949 , стор . 72 . В спогадах Тищенка знаходимо надзвичайно цікаві подробиці про київський період ЛНВ .