Н А УК О ВЕ ТО ВАРИСТВО ЇМ. Т. Ш ЕВЧЕНКА 55
народів ». 54 Новий журнал заступив також видаваний І. Франком місячник літератури, науки і політики « Життя і Слово »( 1894— 97).
В місячнику містилися, крім оригінальної і перекладної белетристики, популярно-наукові статті, літературно-критичні студії з української і чужинецьких літератур та широкі огляди культурного і суспільно-політичного життя в Україні і Европі. Редакційне кредо ЛНВ з’ ясоване в заклику до передплати журнала Володимиром Гнатюком: « Провідні думки, якими кермується редакція, можна коротко висловити так: не признаючись ні до якої літературної школи, ні до якої політичної партії, ні до якої секти і заховуючи собі право незалежної критичної думки та свобідної дискусії, шанувати індивідуальність авторів, цінити талант, де і в якій мірі він би не появлявся, піддержувати поперед усього оригінальну літературну і наукову продукцію на українсько-руській мові, та при тім по змозі знайомити громаду чи то в перекладах, чи в критичних та історико-літературних розвідках з виднішими появами літератур ». 55
Літературно-Науковий Вістник в короткому часі став справжнім європейським журналом, редагованим на високому рівні. Проте треба визнати, що ця незалежна і ліберальна лінія Редакційної колегії ЛНВ згодом привела до численних непорозумінь на форумі НТШ, про що згадаємо в наступному розділі. Співробітниками ЛНВ львівського періоду були найвизначніші інтелектуальні сили тодішньої України. 50 Проте найбільше праці в розбудову журнала вклали Грушевський, Франко і Гнатюк. Останній підкреслює зокрема рішення Грушевського прийняти до редакційної колегії Івана Франка « не зважаючи на обурення наір о донецьких кругів проти І. Франка. Сей факт, пише Гнатюк, не тільки визволив Франка від безробіття, але мав велике значення для дальшого розвитку Наук. Тов. ім. Шевченка. Десять найкращих років життя( 1898— 1907) віддав Франко цілковито праці для української літератури й науки і найліпші його праці й твори постали власне в тім часі ». 57
В 1901 році спав тяжкий удар на ЛНВ— російська цензура заборонила поширення місячника на Україні. « Редакція, пише І. Франко, від разу поклала собі метою здобути для нового видання доступ у Росію і в цій ціли не пускати нічого такого, що в іншій формі, прим, російською мовою, не могло б перейти через російську цензуру. Як тяжко приходилося осягати сю мету, се може зміркувати лиш той, кому доводилось « потрафляти в тон » примхуватого і дуж е підзорли-
54 Ілля Кокорудз, « Секретарське справозданє з діяльности виділу Наукового Товариства ім. Шевченка за рік 1897 », ЗНТШ, т. XXI, кн. 1, 1898, стор. 5.
55 Вол. Гнатюк, « Запросини до передплати на місячник Літературно- Науковий Вістник », ЛНВ, Річ. IV, т. XVI, 1901, стор. 1.
56 У ЛНВ співпрацювали С. Єфремов, О. Кониський, А. Кримський, В. Леонтович, Г. Хоткевич, В. Винниченко, Б. Лепкий, В. Стефаник, М. Черемшина, В. Дачовський, В. Дорошенко, Б. Грінченхо, А. Ж ук і низка інших визначних письменників і публіцистів.
57 В. Гнатюк, « Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові », цит. праця, стор. 179.