Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 97

Розділ 1 1 , глава 1----- 96
женням принципово і ншої соціокультурної атмос фери, в иконувал и й
іншу соціальну місію. Ця місія полягала у в ідстоюванні традиційних за­
сад давньоруської право славної церкви та чистоти в ітчизняної віри ми­
нулих часів. Вишенський наполягав на і ндивідуальній відпов ідальності
людини перед Богом . І . В ишенський, писала Я . Стратій, « належав до
тієї теч ії духовної культури України кінця ХУІ - початку ХУІІ ст. , що
в ідзначалася особливою схильністю до збереження православних
традицій К иївської Русі, до обстоювання максимальної замкнутості
української культури у вузьких давньоруських рамках, повним
неприй няттям жодних інокультурних вплив ів. Ключем до розуміння
процесу формування цієї теч ії, а також причин набуття нею загостреної
демократичної спрямованості та виникнення у П межах реформаційних
ідей, наслідком яких, як це не дивно на перший погляд, була не реформа
церкви, а зміцнення православ ' я , є соціокультурний контекст, у я кому
вона розвивалася . Остан н і й же визначався боротьбою народу за свої пра­
ва і незалежність, за виживання національної культури, конфлі ктом між
західним і східним християнством, з іткненням у процес і становлення й
оновлення р ізних теологічних систем»3 1 . Для означеної течії духовної
культури України концептуальним осердям, на в ідміну від європейської
Реформації (зокрема, протестантизму), було протиставлення Бога і світу,
а тому чужою була ідея удосконалення земної дійсності на її власних
засадах .
Св ітогляд Вишенського буде осягнуто глибше, якщо проаналізувати
його в площині проблеми « слово й мовчання » , яка в середньовічній
культурі означала різні типи в ідношення до реальності . « 3 одного
боку, найглибше благогові ння « словес ныx овец» перед «учением книж­
НЬІМ» , віра у його ч и не деміургову роль, прикладів чому немало у
давньоруській культурі. 3 іншої - євангельське заперечення « книжников
и фарисеев» , які « говорят, и не делают» (Мф. 2 3 , 3 ) , осуд « суемудрия» , не
пов' язаного з життєвою метою спасіння, вчення про те, що « буква убива­
ет, а дух животворит» (2 Кор . 3 ,6)>> . Ісіхазм (рел і гійна течія, що прийшла
в Україну з Візантії, а на Афоні й знаходився В ишенський) проповідував
незбагненність людським розумом божества і можливі сть наблизитись до
його розуміння не словом, а передусім « бессловесностью » , мовчанням,
містичним душевним поривання м . Проте специфіка східнослов' янського
(у тому числі українського) р ізновиду ісіхазму полягала в тому, що ха­
рактерне для цього вчення протиставлення істинно віруючої людин и
31
Нічик В.М , Литвинов ВД , Стратій я.М Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні
К: Наукова думка, 1 990. с. 202.
(ХУІ - початок ХУІІ ст.).
-