Розділ 11, гл ава 1--- 94
яскравий мислитель і богослов Іван ВИИlенський( бл. 1550- бл. 1620), в творіннях якого виявився народний погляд на таку болючу проблему того періоду, як соціальна та національна несправедливість.
Народився І. Вишенський у галицькому містечку Судова Вишня, поблизу Перемишля, вчився в Острозькій академії, а пізніше переселився на Афон- знаменитий центр православного чернецтва, прийняв там постриг й зачинився у печері. Дистанціювавшись від земного світу, Вишенський, однак, намагався слідкувати за тим, що діється на його поневоленій батьківщині. А коли він довідався « со удивлением великим и ужасом » про Брестську унію, то мимоволі вийшов із стану аскетичної відчуженості та виступив на захист віри батьків і духовних потреб земляків, підготувавши трактат проти П. Скарги « 3ачаnка мудрого латЬLН1Іика з глУnЬ1М русином »( 1608- 1609), в якому, зокрема, заявив, що слов ' янська мова цурається « поганських наук блядословия » і тільки завдяки їй руський рід пізнав Бога, бо, на відміну від латині, краще розкриває « правду евангельскую ». у 1605 р. Вишенський побував у Львові, зустрівся з членами місцевого братства і спробував переконати їх, що тільки міСТИК0-аскетична програма здатна суттєво оновити життя та церкву русинів. Очікуваного розуміння він не знайшов, його погляди піддали критиці волинський проповідник Віталій і « пан Юрко »( очевидно, Юрій Рогатинець). Вишенський залишив Львов, але його наздогнав надісланий звідти лист « пана Юрка », де той пропонував Вишенському не йти у « пустиню » шукати спасіння, натомість залишитись з людьми й наполегливо працювати заради їх просвіти. Оскільки Ю. Рогатинець тоді був хворий, Вишенський не хотів його зайвий раз турбувати і надіслав свою відповідь через знайому « старицю » Домнікію. В « Посланні до Домнікії »( 1605) Вишенський зазначив, що закиди на його адресу львівян несправедливі, бо чернечий подвиг здійснюється саме в ім ' я спасіння людей, і він пішов « законним слідом святих отців ». Крім того, Вишенський категорично не сприйняв того факту, що у братських школах викладають « латинськи мудровании », а учні « трудитися в церкви не хочют, толко комедии строят и играют », бо « есть так сладкая латинской прелести трава... » 26. Згадка про траву не випадкова: учнів шкіл братства Вишенський порівняв з кіньми, які після молодої трави не дуже охочі до вівса справжньої богословської науки.
Перу Вишенського належить « Книжка » 27( 1599-1 600), де він докладно виклав своє розуміння основ справжньої, не викривленої християнської
26 Українська літерaryра XIV- XVI ст.- К, 1988. С. 368-375.
27 Там же. С. 306-368; Виlиенськиu І. Твори.- К: Державне вид-во художньої літерaryри, 1959. С. 78 та далі.