Розділ 11, глава 1.--- 90
в лоно західного віровчення. Зробити це реально, тому що названі церкви розділяє не віра( вона єдина), а лише обряди та ритуали.
Недоліком православної, « руської » церкви Скарга називав те, що росіяни та українці були відлучені від грецької й латинської мов, які виступали спільними для всієї Європи мовами науки та освіченості: « Тому людина, що володіє тільки однією слов ' янською мовою, ніколи не може бути вченим... » 21.
Трактат П. Скарги був теоретичним подразником української суспільної думки, в той час як рішення римського папи Григорія ХІП про запровадження нового, григоріанського календаря( 1582 р.) стало її практичним збудником. Тверді заперечення і проти закликів до об ' єднання двох церковних організацій, і проти доцільності заміни календарної системи висунули ректор Острозької академії Герасим Смотрицький(<< Ключ царства lІебеСIl0го », 1587) та член Острозького вченого гуртка Василь Суразький(<< Про єдину істиllllУ православну віру », 1588).
Але справжній запальний характер полеміка набула після 1596 р. Той же Скарга одразу ж видав брошуру « ОnисаllЬЄ и оБОР0ІІа собору руского берестейского », де він з уніатських позицій виклав хід собору та спростував закиди православних критиків унії. rрунтовною відповіддю Скарзі та всім прихильникам унії був
« Аnокрисис албо Отnоведь ІІа КIІИЖКbl о соборе Берестейском » Хр истофора Фuлалета( 1597). Автор( ним був близький до Острозького гуртка шляхтич, королівський секретар Мартин Броневський), людина освічена й ерудована( він посилається на 60 творів видатних мислителів), докладно розбирає всі аргументи противників і за допомогою великої кількості фактичного матеріалу, в тому числі історичного, демонструє їх безпідставність. Викладаючи події собору, Броневський затаврував дії київського митрополита та інших владик, причетних до унії, які раніше присягали, що не мають до таких намірів жодного відношення. Він, за деякими даними, був учасником Брестського собору, мав тісні стосунки з кн. К. Острозьким, на кошти якого й видав « Апокрисис ».
Приділяючи належну увагу обrрунтуванню переваг православної віри, Броневський, сам- протестант, спеціально підкреслював, що, на відміну від « монархізму » римського папи, в православних громадах Речі Посполитої поступово утверджується ідея народоправства, ідея демократичної церкви, яка не прийшлась до смаку й православному кліру. Броневський не погоджувався із Скаргою, що миряни не мають
21 Цит. за: 3амШ1еев А. Ф., 30Ц В. А. oreчественныe мылителии позднего средневековья( конец ХІУ- первая треть ХУІІ в.).- к.: Либідь, 1990. С. 126.